Заступнику керівника виконавчого апарату — керуючому справами обласної ради Володимирові Навроцькому сьогодні виповнюється 50 років. Напередодні “золотого” ювілею наш кореспондент взяв у Володимира Володимировича інтерв’ю
Заступнику керівника виконавчого апарату — керуючому справами обласної ради Володимирові Навроцькому сьогодні виповнюється 50 років. Напередодні “золотого” ювілею наш кореспондент взяв у Володимира Володимировича інтерв’ю
Володимире Володимировичу, знаю вас багато років ще як досвідченого керівника організаційного відділу обласної ради і секретаріату облдержадміністрації. Потім, коли розділилася виконавча гілка влади й утворилася облрада, ви перейшли в його апарат. А коли почалася ваша державна служба? — Уже минув 21 рік з того часу, як тодішній голова облвиконкому Борис Свенцицький прийняв мене на посаду інструктора організаційного відділу. До цього я закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка, викладав три роки історію і суспільствознавство у сільській школі недалеко від Києва. Пропонували посаду директора школи, престижну тоді роботу в райкомі партії. Але мене потягнуло на батьківщину, на Волинь, яка для мене є найкращим краєм. — А де ваша мала батьківщина? — Родом я з Великого Омеляника, що під Луцьком. Ще студентом одружився. Дружина Ольга, до речі, як і я, закінчила історичний факультет. Вже на той час у нас було двоє дітей, сім’я відчувала гостру потребу житла, а в облвиконкомі можна було швидше його отримати. У виконкомі пройшов декілька службових щаблів від інструктора до завідувача організаційного відділу. — Знаю, що ви не засиджуєтесь у кабінеті, а займаєтесь живою організаторською роботою. — Вважаю, дуже важливо вміти спілкуватися з людьми, вивчити ситуацію, намітити й співставити свої дії. Зрозуміло, що прерогатива у прийнятті рішень належить першій особі — голові облради Василю Павловичу Дмитруку і його заступникові Василеві Михайловичу Струку. Але у виконавчому апараті обстановка творча і кожен має можливість проявляти ініціативу. Доводиться бувати в радах різного рівня, часто зустрічаюсь з людьми. Це допомагає і в підготовці пропозицій до законодавчих актів та рішень облради. Зрештою, яскравіше уявляєш завдання, ситуацію, що склались, і шляхи вирішення назрілих питань. Всі життєві колізії належить вивчати з низів. Там працюють люди, які досконало знають проблеми, і тоді можна намітити конкретні шляхи їх вирішення. Обласна рада за останніх шість років нагромадила досвід у прийнятті актуальних програм, які позитивно впливають на життя волинян. Рішення, звичайно, приймає обласна рада, але підготовка всіх документів на розгляд постійних комісій (а їх у нас 12), на внесення пропозицій до порядку денного сесійних засідань проходить через мої руки. Часто доводиться виступати на засіданнях постійних комісій, відстоювати ту чи іншу пропозицію, переконувати в необхідності її прийняття. Можна назвати чимало програм, ініціаторами яких були депутати і працівники виконавчого апарату, зокрема, стосовно розвитку рибного господарства, економії електроенергії, збереження і використання лісів тощо. — В органах місцевого самоврядування служба престижна, але не така легка, як здається на перший погляд. Що б ви порадили молодим людям, які мають бажання стати державним службовцем? — Справді, наша служба не проста, потребує широких знань. Треба постійно вчитися. І головне, щоб людина знайшла себе у цій справі, знала, що нерідко доводиться працювати й у вихідні, і після робочого дня. Потрібно зустрічатись з людьми в різних колективах, організовувати заходи. А це позначається на стилі життя. Що мене вражає? Приходить молода людина і перед тим, як взяти участь у конкурсі на вакантну посаду, відразу запитує: “А яка буде зарплата, коли мене візьмуть на роботу?”. Ось і нещодавно була в мене жінка, яка дізналась, що в облраді утворюється новий відділ. Коли я запитав, що її приваблює в цьому відділі, відвідувачка відповіла, що вона дізналась, нібито в нас більша зарплата, ніж в одній із структур виконавчої влади. Насправді це не так, бо працівник, не маючи стажу роботи, не може розраховувати на високу платню, адже вона зростає відповідно до того, яку ділянку роботи виконує та чи інша посадова особа. — Що, крім роботи, дарує вам радість у житті? — Найбільша радість для мене і дружини — наша внучка Олександра, якій три з половиною роки. Сім’я наша вже немала, і маємо задоволення від того, що найближчі нам люди діляться радощами і невдачами, а нас, старших, розуміють. Дорожу дружбою з друзями студентських літ. — Як відпочиваєте, проводите дозвілля? Про що мрієте? — Дуже люблю природу, рибалку, ліс. Маю задоволення від “ тихого полювання”, збору лікарських рослин. Найбільше задоволення — відпочивати на лоні природи. І як чудово, що на Волині так багато річок і озер. А чим наші озера гірші від моря, яким багато людей так захоплюється? А мрію про те, щоб “спуститися” з восьмого поверху на благодатну землю. — Хочете звести власний дім? — Побудувати оселю на заробітну плату практично неможливо. Але вихід можна знайти: продати квартиру і купити будинок. Така моя мрія — бути ближче до землі. Інтерв’ю взяв Любомир ПАХОЛОК. Фото Миколи ЗІНЧУКА.
