ЯК НЕ ПОМИЛИТИСЬ У ВИБОРІ НАСІННЯ

До редакції щороку звертаються читачі, здебільшого дачники — скаржаться, що придбали неякісне насіння. На запитання про те, де і в кого купили, відповідь одна — на базарі. Насіння те — у гарних упаковках з ілюстраціями і рекомендаціями з вирощування. Здавалося б, що ще треба? Проте не вказано рік та місце вирощування насіння. Відсутність даних про енергію проростання і схожість викликають сумнів стосовно придатності насіння до сівби, тому що у деяких культур вона зберігається тільки 1—3 роки.
Як показує практика, немало сортів та гібридів городніх культур, що завозять в Україну іноземні фірми, не пристосовані до наших грунтово-кліматичних умов. Таке насіння, як правило, не перевірене на зараження карантинними шкідниками, хворобами, на наявність у ньому насіння бур’янів, і тому на городи потраплять нові інфекційні захворювання рослин, шкідники.
Немало насіння вирощують та реалізовують і самі городники. Однак те насіння, як показує перевірка, не відповідає сорту, особливо перехресно-запильних культур. Рослини з такого насіння — низьковрожайні, продукція з них неякісна. Та й немало сортів уже застаріло, давно знято з районування. Отже, треба бути уважними, купуючи насіння.
А за терміном зберігання посівний матеріал городніх культур науковці та спеціалісти-практики (“Порадник українському газді”) поділили на чотири групи. До першої віднесли насіння столових буряків, яке зберігає здатність сходити протягом 8—10 років. Проте для сівби слід використовувати тільки 2—3-річне: одержані з нього рослини продуктивніші.
Друга група — гарбузи, кабачки, патисони, огірки — зберігають схожість 6—8 років.
Третя група — баклажани, перець, помідори, горох, квасоля, боби, кукурудза, редиска, гірчиця, редька, салат, шпинат. Їх насіння можна зберігати 4—5 років.
Четверта група — насіння кропу, моркви, петрушки, пастернаку, селери, цибулі, ревеню, щавлю, кмину. Проте уже через рік схожість цього насіння починає знижуватися, а після 2—3-річного зберігання вона втрачається зовсім.