Через біль свій іду і торкаюся дна –
День у день і від ночі до ночі...
Євгенія НАЗАРУК
Через біль свій іду і торкаюся дна – День у день і від ночі до ночі. Ця любов — як вогонь, ця любов — як мана, Ця любов — як задавнений злочин.
Вітер долі гуде і гуде в тулумбас, Захищаюсь од нього невміло. І питаю в судді, а суддя — це мій час: — Я злочинниця чи потерпіла?
Час мовчить і сопе, потирає чоло, Хитро мружить смарагдові очі: — У любові блукати — направду є зло. А любити... Любити — не злочин! с. Лище Луцького району.
