ЧИ ЗАЦІКАВЛЯТЬ ТЕРОРИСТІВ ЩОПОНЕДІЛКОВІ ОПЕРАТИВКИ?

Сергій НАУМУК, редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова»

Для початку анекдот.
Якось в одному селі зник голова сільської ради. Обдзвонили, обпитали всіх — ніде немає. Подали заяву до міліції. Через день почали усім миром прочісувати навколишні ліси. І таки знайшли очільника громади. Той сидів і замислено споглядав мурашник.

— Іване Микитовичу, вже й живим вас не сподівалися побачити! Що ж ви сидите?!
Мовчить. Термосять його за плече, а він задумано каже:
— Дивіться, одні мурашки тягнуть гілочки, другі стережуть мурашник, треті несуть корм — усі працюють. І за три дні в них жодної наради не було!

Любов наших чиновників до нарад безмежна. Апогеєм були часи, коли облдержадміністрацію очолював один міліцейський генерал, який довів понеділкові оперативки до абсурду. Самого голови ОДА часто не було. Зате коли вже особисто вів нараду — то начувайся: три — чотири (!) години розглядали «питання». Коли слово брав сам генерал–губернатор, вся переповнена чиновниками зала завмирала. Бо мав цікаву звичку під час промови говорити дедалі тихіше. Врешті так тихо, що притомлений довгою засідалівкою люд вже не дослухався й здіймав легкий шарварок. Тоді міг підняти когось і запитати: «Про що ми, Іване Івановичу, щойно говорили?» І якщо поважний посадовець, червоніючи й затинаючись, не міг до пуття повторити почуте, відчитував його як школяра.
Зрозумівши тактику очільника, чиновники сиділи на нарадах не ворухнувшись. Не повірите — було чутно, як на останніх рядах хтось боязко перегортає листок записника. Коли оперативка нарешті закінчувалася, у чоловічому туалеті була черга.
Цю довгу замальовку навів, щоб читачі уявили той бюрократичний абсурд. Опісля формат нарад змінювався, тривалість зменшилася. Проте годі зрозуміти, навіщо найвищі чиновники краю щотижня витрачають по півтори–дві години? Гадаєте, якби раптом не було оперативок, щось принципово змінилося б? Хіба під час них вирішили якісь важливі питання? Більшість чиновників відверто нудяться на цих формальних зібраннях, а між собою визнають, що нараду треба просто відбути. Щойно виходять із залу, як у багатьох телефони просто розриваються: керівникам відомств та управлінь і справді вирішувати різні питання, але вони мусять протирати штани на оперативках.
І в районах щопонеділка збираються районові чиновники, до сільських голів включно. Видається, що оперативка недешево обходиться платникам податків. Можливо, для бюджету — це найдорожча година. Бо її просиджують найоплачуваніші чиновники краю. Тим більше що останнім часом оперативки знову нагадують такі собі довгограї.
Є ще один момент, який турбує. Переживаю, щоб у нинішніх умовах війни та дедалі більшої кількості терористичних актів бойовики не звернули уваги на таку надвисоку концентрацію волинських достойників в одному місці. Хоча з іншого боку: скільки не засідають — пуття з того мало. Видно, таки не варто переживати: терористи не замахуються на фантомні центри впливу, а ті, хто говорить, але не виконує, їм не страшні. Тому оперативкам і чиновникам, що там присутні, жодної загрози немає й не буде. Засідайте спокійно, товариші!