«Це було вражаюче: тисячі ластівок раптом закружляли навколо церковного купола, — згадує події осен 2009і року отець Василь...
«Це було вражаюче: тисячі ластівок раптом закружляли навколо церковного купола, — згадує події осені 2009 року отець Василь, настоятель храму Святого архістратига Божого Михаїла, що в селі Кідри Володимирецького району Рівненської області. — А через два місяці після цієї дивини у нашому храмі замироточила перша ікона. Зараз таких уже одинадцять»
Василь УЛІЦЬКИЙ
— Бувало, ікони мироточили так, що я підкладав марлю, а потім краплі мира витискав у єлейницю, — каже отець Василь. У його руках — ліхтарик. Якщо підсвічувати образи, то плями від мира видно краще. Оглядаємо одну з ікон, що мироточать. На ній — зображення кількох святих. Увагу привертає те, що миро виступає лише на їхніх ликах (на фото). У храмі дуже затишно, по-домашньому. Може, тому, що частина стін — ще білі, без розпису. Гарна акустика. Церкву звели 21 рік тому. Останні 5 років вона є місцем паломництва. Тут побували віруючі не лише з України, а й з Росії, Білорусі, Західної Європи. Дружина священика, матушка Ніна, підійшла до нас із записничком. У ньому акуратним почерком зафіксовано аж до хвилин дату і час, коли почала мироточити та чи інша ікона. Виявилось, що перше миро з’явилось на іконі «Собор архістратига Михаїла» 21 листопада 2009 року, якраз у день престольного свята! — Ікону я придбав у Рівному, — згадує священик. — Коли вона замироточила, залишив у церкві. Згодом купив ще одну таку саму. 6 січня 2010 року освятив її і приклав до тої, що мироточила. І на ній теж з’явилося миро! «1 травня 2013 року перед Чистим четвергом, 12 червня 2013 року, 19 липня 2013-го о 19.00 год., 1 серпня 2013-го о 20.00 год…». Це все дати із записника матушки Ніни. Ще кілька ікон замироточили протягом непростого для всієї України 2014 року. Зараз миро з’являється на шести образах архістратига Михаїла та п’яти інших. Біля однієї з ікон помічаємо почеплені ланцюжки з хрестиками. Це — на знак подяки за зцілення. Найчастіше чудо трапляється біля невеликої за розміром ікони «Моління о чаші». — Якось на Пасху запримітила у церкві жінку, яка стояла з букетом квітів і плакала, — згадує матушка Ніна. — Виявилось, що вона приїхала подякувати за одужання. Жінка так важко переживала смерть сина, що осліпла. Але після молитви і прикладання до ікони зір повернувся. І таких історій у нашому храмі вже чимало. В отця Василя — троє синів. Усі священики, служать на Волині. Наймолодший Георгій поки що навчається в Луцьку у духовній семінарії, середульший — отець Феодор — має парафію у Локачинському районі, а найстарший — отець Іоан — благочинний у Любомлі. Отець Василь згадує, як одного разу старший син приїхав провідати батьків і захотів заспівати в церкві акафіст. У храмі якраз тривав ремонт, але батько підтримав сина. І до кінця піснеспіву у заваленому будматеріалами храмі на новій, ще не освяченій іконі також виступило миро! — Як я сприймаю диво мироточення у нашій церкві? — перепитує отець Василь. — Для мене це знак того, що Бог нас чує і бачить, — каже він упевнено.
На фото: Дива у церкві отець Василь вважає доказом того, що Бог нас чує і бачить. Фото Сергія НАУМУКА.
