Адмінреформа назріла вже давно. За неї бралися не один раз. Теоретично. Але далі розмов діло не йшло. Цього разу держава вирішила здійснити її прискореними темпами, бо на носі — вибори до місцевих рад...
Адмінреформа назріла вже давно. За неї бралися не один раз. Теоретично. Але далі розмов діло не йшло. Цього разу держава вирішила здійснити її прискореними темпами, бо на носі — вибори до місцевих рад...
Алла ЛІСОВА, редактор відділу економіки газети «Волинь-нова»
Нещодавно ухвалений Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» має на меті поліпшити якість адміністративних, соціальних, культурних, освітніх послуг жителям територіальних громад і встановлює порядок їхнього об’єднання. За попередніми даними, на Волині із 16 районів можуть залишитися всього чотири чи п’ять. Ініціювати укрупнення може сільський, селищний, міський голова, запропонувавши керівникам сусідніх територій розпочати цю процедуру. Про можливе об’єднання вже радився з головами сільських рад очільник Іваничівської райдержадміністрації Федір Войтюк. Він вважає, що перш ніж ухвалювати об’єднавче рішення, потрібно зробити розрахунки, аби побачити, чи доцільний такий крок і за яких умов виграють люди. Міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков теж розмовляв на цю тему з головами приміських населених пунктів, жителям яких набагато зручніше добиратися до Нововолинська, ніж до райцентру в Іваничі. Наразі остаточно ні про що не встигли домовитися, але в бік мера вже полетіли стріли нещадної критики. Хоча, як відомо, на цих перемовинах йшлося про те, що кожен сільський голова подасть свої пропозиції. То чому заздалегідь сіється зерно розбрату? Недовіру нагнітають і звинувачення окремих сільських лідерів у заграванні з керівниками міста. Видно, комусь вигідно поширювати таку інформацію. Хоча рішення про об’єднання ухвалюватиме лише територіальна громада — на референдумі або місцевою радою за результатами обговорення загальними зборами громадян. Звісно, без конкуренції тут не обійдеться, адже не всі сільські й селищні голови збережуть посади. Відбудеться й скорочення штатів місцевих самоврядних органів. Але якщо виграє загальна справа, то на такі кроки йти необхідно. Разом із тим, адмінреформа може пересварити, а не об’єднати в одну сім’ю сусідів, між якими й раніше стосунки були далеко не безхмарними. Тепер, коли зовнішній ворог приніс стільки біди, нам треба бути більш терпеливими, намагатися зрозуміти один одного. Живемо ж бо поряд, і проблем у нас чимало спільних. Боляче, що вкотре спрацьовує наш менталітет: де два українці, там три гетьмани. Без сумніву, нам варто перейняти досвід сусідів–поляків, які ще в 1999 році успішно здійснили адмінреформу. Там із 49 залишилося 16 воєводств і 315 повітів. Кажуть, що виграли всі. Бо нові територіальні об’єднання забезпечують стратегічний розвиток й реально впливають на соціально–економічну ситуацію в регіоні. А місцеве самоврядування в ґмінах (це найменша адміністративна одиниця в Польщі) отримало стільки повноважень, що може розв’язувати важливі для громад проблеми.
