Скупий рядочок на календарному листку минулої неділі — «120 років від дня народження Василя Авраменка (1895—1981), українського хореографа й танцюриста (на фото) у США» — сколихнув спогад і спротив неточній інформації...
Скупий рядочок на календарному листку минулої неділі — «120 років від дня народження Василя Авраменка (1895—1981), українського хореографа й танцюриста (на фото) у США» — сколихнув спогад і спротив неточній інформації... У Нью-Йорку він лиш помер на 86 році життя, а поховати себе заповів у рідному Стеблеві на Київщині, що було виконано у 1992 році. Жив же маестро українського танцю, без перебільшення, по всьому світі, в тому числі — й у нашому Луцьку. Тут його школу 1923 року закінчила славетна волинянка Ірина Левчанівська, донька сенаторки Олени Левчанівської, про що збереглося свідоцтво, підписане Авраменком. Подібні школи українського народного танцю були засновані ним у Львові, Рівному, Кременці, Олександрії (Рівненщина)... Польській поліції була не до вподоби його діяльність, і Василя Авраменка неодноразово заарештовували. Він змушений був виїхати до Чехословаччини, а потім — до Канади, де одразу ж заснував свою неперевершену школу. А переїхавши згодом до США, Василь Авраменко створив понад 50 ансамблів українського народного танцю, пропагував його на сценах Європи, Бразилії, Ізраїлю, Аргентини, Мексики, Великобританії... В одному з листів до бандуриста В. Луціва він писав: «Я не є всезнайкою, а тільки чобітьми говорю... І цим Бог мені поміг прославити Україну». — Ви знаєте, на якому місці ви зараз стоїте? — зненацька запитала якось героїня моєї повісті «Наречена гетьманича» Галя Мельник-Калужинська під час мого перебування у Лондоні. — Тут стояв на колінах Василь Авраменко й дякував Богу та всім причетним до організації виступу його колективу в найбільшому концертному залі Лондона! (Наша землячка була секретарем фестивального комітету). Розмов і спогадів про цю непересічну людину нам вистачило на цілу ніч.
