Цими днями побачила у гнізді першого лелеку. Зраділа, наче найближчому родичу. Хоч весна цьогоріч і рання, але у птахів свій графік...
Цими днями побачила у гнізді першого лелеку. Зраділа, наче найближчому родичу. Хоч весна цьогоріч і рання, але у птахів свій графік... Стривожили і чимало порожніх лелечих гнізд уздовж траси до моїх рідних Локачів. Чи ще не долетіли крилаті посланці весни, чи вже й не долетять? У вирії, звісно, тепло і затишно, але батьківщина там, де рідне гніздо, де народжуються діти і стають на крило, де небо найвище, а земля — найщедріша. Чомусь хочеться вірити, що й у птахів, як у людей. Тож повертайтесь, лелеки, додому.
