Відрізнити вчорашнього громадянина України від «гостя» з пєнзи чи казані у болотяній «всратій» формі під час бою немає ані можливості, ані бажання! Всі – вороги.
«Я нє хатєл... ета рассіянє прішлі і заставілі...»
Зараз, мої маленькі «ухілєси», я розкажу вам трохи страшну, але цікаву історію про те, що на вас чекає. Це – не вангування. Це – просто очевидні речі. Бо це вже було. З «денеере-еленере»
У місто/містечко/село/селище, де ви живете, прийдуть орки. Вам здається, що їх прибуття буде виглядати як щось нестрашне... Ну, як у «Весіллі в Малинівці»... Шапки поміняєте... Ну, прапор інший, ну – не гривні, а рублі... «Пєсні, пляскі, мєдвєді і бліни с лапати!».
Це тому, що ви патологічно нездатні вчитися на чужих помилках (читай – «днр/лнр») і не бажаєте розуміти, що таке окупація у виконанні русні! Можливо, «дурником» легше жити. Але – недовго.
Спочатку вони виріжуть (в кращому випадку «витіснять») всіх, хто має хоч щось схоже на «проукраїнську позицію»...
Звісно, більшість із вас буде падати на сраки і розказувати, як ви «любітє пушкіна і балалайку» і як вас «задолбало вотетовотвсьо укрАінскоє»!
І вас залишать жити. «Помілуют». На деякий час.
Ну, звісно, ваших жінок, сестер, доньок помнуть доброзичливі тунгуси з бурятами. Та й мАсквічі з пітєрцами не відмовляться! Але ви це «схаваєте»! «Раді пушкіна»! Ну, і тому що – «ссикуни»!
Через деякий час у ваші н/п почнуть підтягуватися на «ПМЖ» цікаві представники великих та малих народів із рф. Розселятися по домівках, квартирах...
Звісно, ваших жінок, сестер, доньок помнуть доброзичливі тунгуси з бурятами. Та й мАсквічі з пітєрцами не відмовляться!
І от ви вже явно зайві. Вас треба десь подіти. І вас з усією к@ц@пською повагою поженуть «кізяцькімі плітьми» до зс рф.
І «попздуєте» ви (обі…ні та обісрані, зате в болотяній формі зс рф) на штурми Полтави/Тернополя/Чернівців.
А боронити їх будуть ті військові, які дивом дожили до цього часу з 2014, 2022... Можливо, комусь із вас зустрінеться сусід, який вже «ї…ить» 4/6/10 років. Ну той, «якого ви туди не посилали» і «який поперся за «стотищ»»!
А відрізнити вчорашнього громадянина України від «гостя» з пєнзи чи казані під час бою немає ані можливості, ані бажання! Всі – вороги. Всі у болотяній «всратій» формі. І вас буде ї…ити ваш вчорашній сусід...
Ну, можливо, комусь із вас пощастить потрапити в полон. Там ви будете ридати і розказувати, як ви любите «Шевченка та кобзу» і як «росіяни вас примусили... а ви не хотіли...».
А кому не пощастить потрапити у полон... вас тисячами «перех#ярять» у штурмах, ви залишитеся догнивати на безкраїх просторах Батьківщини, яку ви зрадили...
Бо ви перестали бути українцями, але так і не стали росіянами. Ні свої... ні чужі... Ніхто!
Бо ви – «одноразові»!
…
Я вже це бачив! У 22-му, на Харківському напрямку.
Поранений. Нога в нього вже смерділа. Гангрена. Автомеханік із Донецька. Один із тих, хто покладав великі надії на «руzzкій мір».
Під час допиту він сказав, що на сусідній вулиці лежить його старший брат. Без голови.
Плакав, і повторював одне і те ж: «Я нє хатєл... ми нє хатєлі... ета рассіянє прішлі і заставілі... забралі...».
…
…За Кутузівкою, що по дорозі від Харкова до Старого Салтова, в полі, є могильник. Там місцеві жителі закопали купу «денеерівців». І його також. І його старшого брата. І поставили таблички. «4 рашиста»... «6 рашистів»... «9 рашистів»... Ні імен. Ні прізвищ.
Бо – «ніхто».
«Одноразові».
…
Не буду казати: «Робіть висновки»!
Бо їх треба було зробити вже давно!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ, військовослужбовець ЗСУ.
Читайте також: Юрій Луценко: «Головною ціллю Революції Гідності був відрив від кремля і повернення в Європу».
