Багато мешканців села Кукуріки Старовижівського району цього року можуть залишитись без урожаю картоплі – стада кабанів занадились на городи селян і нищать насадження бульби
ВНАДИЛИСЬ СВИНІ НА КАРТОПЛЮ – Останнім часом я на те поле і не ходив, щоб душа не боліла. Бо страшно на таке дивитись, – каже Іван Іванчик, фельдшер місцевого фельдшерсько-акушерського пункту. Сім’я Івана Івановича зазнала чи не найбільших збитків – дикі свині “розправились” із 60 сотками картоплі. – Гній, добрива, оранка, солярка, насіння, робота, – стільки зусиль, і все коту під хвіст, – продовжує емоційно Іван Іванович. – Одразу після того, як ми посадили картоплю, кабани разів три по 5-10 соток виривали. Ми з дружиною після кожного такого свинячого рейду знову насаджували бульбу. А коли картопля вже добре зазеленіла і ось-ось повинна була зацвісти, кабани знищили геть усе поле. І не допомогло те, що я три тижні по ночах на городі чергував. Від кабанячої “підривної” діяльності в тій чи іншій мірі постраждали поля до двох десятків сімей. І селянам зовсім не до сміху, бо для них це не якась дрібна прикрість, а справжнє лихо. Городи, які постраждали від тварин, дістались мешканцям Кукурік цього року після розпаювання. А у поліських селах люди в основному зараз і живуть із своїх наділів. Звісно, що насаджують поліщуки багатогектарні плантації картоплі, які частіше доводиться обробляти вручну, не тільки для власних потреб. Від продажу картоплі можна виручити хоч якусь копійку. Для багатьох це – взагалі головне джерело поповнення сімейного бюджету. А тут – на тобі, така напасть… Іван Іванчик підрахував, що тільки на його городі свині наїлись щонайменше на 2000 гривень. Ще більше не пощастило сім’ї Бобіків. Вони першими засадили город у цьому місці, першими і постраждали – кабани так “порозважались” на їхніх 40 сотках, що довелось усе пересаджувати вдруге. Але і вдруге город чекала така ж доля. В результаті – тонни картоплі як і не було. Навчені гірким досвідом Бобіків, Романюки своїх 30 знищених соток вдруге уже не пересаджували. Селяни, звичайно, намагались “воювати” з кабанами. Але – безрезультатно. Опудала, які ставили, на ранок знаходили втоптаними в землю. Пізніше чоловіки вирішили організувати нічне чергування. – Але що ж, – розводить руками Петро Бобік. – Городи в тому урочищі тягнуться понад лісом більш ніж на півтора кілометра. Палимо вогонь в одному кінці, а вони роблять свою роботу в іншому. Так що ті наші чергування нічого не дали – тільки комарів погодували. Не лякає кабанів ні шелест клейонки, ні бряжчання кришок. ХТО ЗАХИСТИТЬ СЕЛЯН? – Для кого кабанів годуємо? Для якихось заїжджих любителів постріляти з рушниці, а самі до дикої свині й пальцем не можемо доторкнутись? – обурились селяни і подались з претензіями до мисливців. У мисливському господарстві “Старовижівське” кукурічан уважно вислухали і відповіли, що за кабанячі дії відповідальності не несуть. Не передбачено законом. Про що родину Бобіків навіть письмово сповістили. Так і написано в документі: “Згідно з статтею 3 Закону “Про мисливське господарство та полювання”, тварини, що перебувають у стані природної волі, є об’єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування… В статті 3 визначено права та обов’язки користувачів мисливських угідь, в даному випадку нашого господарства (“Старовижівське” – ред.), проте не вказано, що господарство повинне охороняти посіви громадян від потрав дикими тваринами і в кошторисі, затвердженому в наказі Міністерства фінансів України від 29.12.02 № 1099 на 2003 рік покриття даних витрат не передбачено”. …Як же ж в такому разі дати раду чотириногим “об’єктам права власності українського народу”? Не стріляти ж їх, врешті-решт? – Звичайно, що ні, – сказав нам голова Волинської обласної ради Українського товариства мисливців і рибалок Віталій Шибенюк. – За це передбачено кримінальну відповідальність, аж до позбавлення волі до двох років. І немає значення, де ви тварину застрелили – в мисливських угіддях чи у себе на городі. Відстріл кабана проводиться тільки по ліцензії. Індивідуальне полювання на кабана цього року дозволено з 14 вересня, а колективне – з 1 листопада. Ліцензія коштує 20 гривень плюс доведеться заплатити за м’ясо та ікла вбитої тварини. А це ще десь 200-500 гривень. Що ж до ситуації з потравами сільськогосподарських насаджень, то цього року такі випадки, на жаль, зафіксовані не тільки у Старовижівському районі, а й в інших – Маневицькому, Ковельському. Як кажуть, і так погано, і так не добре: коли нема звіра, нас звинувачують, що нічого нема. Коли кабан з’явився, нас знову звинувачують… Насправді ми намагаємось впливати на ситуацію – активно підгодовуємо кабанів. Але це ж дикий звір, йому сипиш корм в одному місці, а він все одно йде на город, давай йому ритися… На жаль, не можуть нічим потішити кукурічан та інших селян, чиї посіви понищили дикі свині, і представники страхових компаній. – Ще 3-4 роки тому у таких випадках ми страхували посіви сільськогосподарських культур. Але зараз цього у нас не передбачено, – пояснила нам начальник відділу регулювання збитків та аварійного комісарства Волинської обласної дирекції страхової компанії “Оранта” Оксана Циганюк. Схожу відповідь ми почули і від директора філії страхової компанії “Скайд Вест” “Нова Волинь” Світлани Драган: – Страхові компанії самі створюють правила страхування і вибирають ті ризики, які вважають за потрібне. Скажімо, у нашій компанії передбачено страхування великої худоби від нападів диких тварин. А от вже посіви, які постраждали від тих же тварин, ми не страхуємо. Зрозуміло, що про свої біди селяни сповістили і владу. Але чиновники інформацію до відома, так би мовити, взяли, тим паче, що про проблему розповіла “районка”, але руку допомоги простягати не поспішають. – Смішно сказати: кабанів захищають, а людей – ні, – обурюється Надія Бобік. – Залишалася остання надія – суд. Їздили наші жінки в той суд. Але на кого скаргу напишеш? Хіба на самих кабанів… Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ.
