ПРО УБИВСТВО БУЗИНИ ПУТІНУ ПОВІДОМИЛИ У ПРЯМОМУ ЕФІРІ

Смертельні постріли в регіонала Олега Калашнікова та журналіста Олеся Бузину — злочин радикальних патріотів чи спецоперація Росії?

Василь РОГУЦЬКИЙ

Так, і Калашніков, і Бузина були пропагандистами «русского мира». Перший відомий як один із кураторів так званого Антимайдану, інший — різкими антиукраїнськими випадами і книжкою «Вурдалак Тарас Шевченко». Але жодного з них аж ніяк не можна вважати проросійськими діячами першого ешелону. Бузина своїми істериками у прямих ефірах радше відлякував прихильників «великої Росії». А останнім часом і взагалі рідко з’являвся на телебаченні, не зміг знайти спільної мови з колективом ахметівської газети «Сегодня», де його призначили головним редактором, і залишив її. Тож якщо допустити, що убивства — справа рук якихось радикальних месників–патріотів, то не зрозуміло, чому їхній вибір упав саме на цих не дуже помітних осіб.
Не кажучи вже про те, що людина при здоровому глузді не може нормально сприйняти убивство за погляди, навіть якщо вони вкрай антиукраїнські. Самосуд не сприяє реформам і довірі в суспільстві, а якраз навпаки. Вимагати від влади законної оцінки слів та дій представників «п’ятої колони» — шлях, певно, складніший і довший, але нині іншого просто нема.
Втім, більшість експертів схиляються до думки, що резонансні вбивства у столиці України — це спецоперація Росії, як елемент розхитування України і її дискредитації. Непрямим підтвердженням цієї версії є той факт, що через кільканадцять хвилин після повідомлень про смерть Бузини, питання про це уже поставили президенту Росії Володимирові Путіну, який якраз спілкувався з народом у прямому ефірі. Якщо навіть 50 відсотків росіян вважають це «спілкування» показухою, то цілком логічно припустити, що й питання про Бузину спеціально заготувало ФСБ, як і саме вбивство.
Версію про провокацію розглядає і Президент Петро Порошенко. Її він вважає «водою на млин наших ворогів». Нардеп Вікторія Сюмар «парад політичних убивств» пов’язує з «розігрівом» суспільства до 9 травня. Можна не сумніватись, що Росія влаштує нам потужну інформаційну та політичну атаку в дні свят.
«Убивство Бузини практично калька з убивства Бориса Нємцова. І, на мою думку, мотиви очевидні — мати дзеркальний випадок резонансного політичного убивства в Україні, на який можна буде тепер кивати перед усім світом, — пояснює дії кремлівських спецслужб донецький журналіст Денис Казанський. — У нас вбили опозиціонера в центрі столиці? І у вас вбили опозиціонера в центрі столиці. У нас репресії? І у вас репресії».
А колишній радник Путіна Андрій Ілларіонов, який нині живе в США, попереджає, що ці вбивства є свідченням того, що Кремль «готує набагато серйозніший наступ, який передбачає не тільки нові пропагандистські зусилля і воєнні дії, а й широку терористичну діяльність».
На жаль, втомленій війною Україні ще рано розслаблятись. Кремль від нас просто так не відчепиться. Кожен, навіть найменший, український успіх кремлівські наполеони з комплексом неповноцінності вважають своєю поразкою. Тож мусимо, як ізраїльтяни, набратися терпцю і «своє робить».
Олега Калашнікова та Олеся Бузину вбили того дня, коли Петро Порошенко призначив 35-річного Артема Ситника головою Антикорупційного бюро. Створення цього органу, який має боротися з корупцією на найвищих щаблях, — потужний сигнал, що Україна хоч і повільно, але йде правильним шляхом. Якщо таких сигналів буде більше, то це стане нашою найкращою відповіддю на кремлівські провокації.

ТИМ ЧАСОМ
Політолог Володимир Фесенко повідомив, що отримав на електронну пошту лист із заявою «від якоїсь «Української повстанської армії», в якому вона бере на себе відповідальність за вбивство «антиукраїнської наволочі: Чечетова, Пеклушенка, Мельника, Калашнікова, Бузини». «Це ще більше зміцнює мою підозру, що за спиною цих людей стоять російські спецслужби (хоча безпосередні виконавці, можливо, того навіть не підозрюють)», — зазначає політолог.