Ленін «живий» не лише у Мавзолеї на Красній площі, а й на Рівненщині...
Ленін «живий» не лише у Мавзолеї на Красній площі, а й на Рівненщині... В області досі є села, які мають вулиці його імені, а останній пам’ятник вождю комунізму на Рокитнівщині демонтували чотири роки тому. Збереглося й чимало інших монументів радянським діячам, які мають дещо сумнівну репутацію й славляться своєю антиукраїнською позицією. І хоч Україна незалежна майже 24 роки, а після Революції гідності тільки й говорили про декомунізацію, рівненські селяни не хочуть прощатися з бронзовими Феліксами та Кузнецовими, яких досі захищає закон. На хлопця, який у селі Повча Дубнівського району повалив погруддя радянському розвіднику, відкрили кримінальне провадження
Левко ЗАБРІДНИЙ
ЦІННИХ ЛЕНІНІВ БУЛО ШІСТЬ Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки. Чинності він ще не набув, бо Петро Порошенко не підписав. Проте на Рівненщині й без закону з комуністичними символами почали боротися ще в 1990–х. У рік проголошення незалежності в центрі Рівного демонтували триметровий бронзовий пам’ятник Леніну. Скульптуру віддали на зберігання міському тресту зеленого господарства, звідки та безслідно зникла. А через вісім років поставили натомість Шевченка, теж бронзового, але на майже три метри вищого. Загалом в області було 284 пам’ятники Леніну, з-поміж них шість — бронзові. Такі стояли й у Млинові, Радивилові, Костополі, Дубні та селі Тайкури Рівненського району. Млинівського демонтованого вождя викупив дніпропетровський бізнесмен за понад 50 тисяч гривень. У Радивилові ще два роки тому снували грандіозні плани щодо бронзового Леніна, якого прихистило подвір’я одного з комунальних закладів, — переплавити на засновника міста Радзивілла. Та грошей не вистачило. Останній в області Ленін достояв до 2011 року в містечку Томашгород Рокитнівського району. Після того як місцева рада таки спромоглася демонтувати пам’ятник, вирішила заодно і перейменувати вулицю Леніна на менш ідеологічну — Соборну, бо на ній є собор. Але місцеві зчинили галас і заявили, що проти перейменування. Бо «це нічого не дасть».
ЗА ТАКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПОБ’ЮТЬ У 1996 році розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації в області зняли з обліку 283 пам’ятники монументального мистецтва, які ще залишилися з радянського минулого. До цього переліку ввійшли пам’ятники Леніну, чекістові Феліксу Дзержинському, різним членам ЦК КПРС та усім політичним радянським діячам. Зняли з обліку — й забули. Відтоді бронзових, гіпсових та інших радянських лідерів закон на Рівненщині перестав захищати. Місцеві громади могли робити з ними що завгодно. І здебільшого їх таки демонтували. Але на Сарненщині пам’ятник Феліксу Дзержинському, першому чекісту та винуватцеві «червоного терору», під час якого було жорстоко придушено національну боротьбу українців за незалежність, знайшов нових захисників — місцевих селян. Після Революції гідності бронзового Фелікса намагалися знести заїжджі націоналісти. Втім, люди хлопців з кувалдами розігнали і, подейкують, побили. Катеринівчани стверджують, що пам’ятник Дзержинському повинен стояти, бо це історія, яку не зміниш. І додають: навіть на демонтаж потрібні гроші, а на місце звичного Фелікса нічого наразі не поставлять.
НЕВЖЕ МОНУМЕНТИ ВОЇНАМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ ТЕЖ ІДЕОЛОГІЧНІ? На Рівненщині є 662 об’єкти культурної спадщини, що пов’язані з Другою світовою, а точніше — з періодом радянсько–нацистської війни, яку за СРСР охрестили Великою Вітчизняною. Більшість — пам’ятники воїнам–односельчанам, проте є і братські могили, і вісім меморіалів, і місця боїв, загибелі та розстрілів, а окрім того, монументи партизанам та героям Червоної армії. Дискусії щодо них найбільш болючі. З одного боку, вони і радянську символіку містять, і подекуди є навіть антиукраїнськими, бо ж згадують на них не лише «фашистів», а й «буржуазних націоналістів». З другого — у селах ще живуть рідні загиблих, чиї імена викарбувані на обелісках.
А «ЧЕРВОНОГО» РОЗВІДНИКА КУДИ? Якщо з пам’ятниками воїнам-односельчанам місцеві націоналісти ще готові миритися, то з радянськими розвідниками та партизанами — не завжди. На Рівненщині залишилося кілька пам’ятників Миколі Кузнецову, відомому «червоному» партизану, зокрема у Рівному, Повчі Дубнівського та Клесові Сарненського районів. Їх не зняли з обліку пам’яток культури, а тому демонтувати можна тільки з дозволу Міністерства культури. А за самовільне знищення — кримінальна відповідальність. Рівненське погруддя Миколи Кузнецова стояло біля міськвиконкому. За часів Василя Червонія його без погодження Мінкультури перенесли на Дубнівське кладовище — після довгих суперечок, чи не варто пам’ятник взагалі демонтувати. У Повчі до минулого року Кузнецова також не зачіпали, проте після революції місцеві націоналісти повалили. Сільська рада пам’ятник відновила, але у березні місцевий активіст знову зруйнував його. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження, а в сільській раді чекають на судове рішення: якщо з хлопця стягнуть штраф, погруддя відновлять. У Клесові про знесення пам’ятника партизанові взагалі не йдеться. Недавно місцеві почали шукати кошти, щоб його реставрувати. А заодно збирають інформацію про часи, коли Кузнецов виконував свої завдання та проводив зустрічі в селищі. Рівне перше позбулося Леніна, але щодо пам’яток часів СРСР, то їх тут найбільше в області — понад двадцять. Майже всі стосуються періоду Другої світової. Окрім погруддя Миколи Кузнецова, Рівне має пам’ятник «Визволителі», що на площі Перемоги (на вулиці Відінській), пам’ятник на честь радянського комдива Михайла Богомолова на місці його поховання на вулиці Петра Могили, на Театральній площі — Стелу героїв Радянського Союзу. А ще є пам’ятники Гулі Корольовій, Олеко Дундичу, чимало місць загибелі радянських військових. До слова, у Польщі з пам’ятників комуністичного минулого створили окремий музей. Він має шалену популярність серед туристів, особливо із Західної Європи. Такий можна було б зробити й на Рівненщині, тим паче — є з чого. n
Про пам’ятники радянської епохи у Волинській області читайте у наступному номері.
