АРТЕМ ФЕДЕЦЬКИЙ ЇДЕ У ВАРШАВУ ЗА ДРУГИМ ЄВРОКУБКОМ

Безстрашний гладіатор дніпропетровського «Дніпра» дав ексклюзивне інтерв’ю нашій газеті напередодні завтрашнього фінального матчу Ліги Європи проти іспанської «Севільї»

Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ

— Артеме, насамперед прийми від земляків–волинян найщиріші вітання з історичним виходом «Дніпра» у фінал Ліги Європи. Ми гордимося тобою, як у свій час пишалися нашим земляком і твоїм близьким товаришем Анатолієм Тимощуком, який гідно представляв наш вітчизняний футбол, обгорнувшись у прапор України, на багатьох стадіонах Європи.
— Я від усієї душі дякую волинянам за підтримку і радію разом із ними цьому досягненню не тільки «Дніпра», а й українського футболу.
— За рахунок чого переміг «Дніпро», якщо у кількох словах?
— Ми знали, що у «Наполі» дуже класні гравці світового рівня, індивідуально навіть сильніші за нас. Але ми їх здолали за рахунок максимальної самовіддачі, кращої організованості. Нам вдалося перекрити вільні зони, позбавити італійських лідерів простору. Я вважаю, що клуб Рафаеля Бенітеса програв тактиці Мирона Маркевича.
— Після гри ваша роздягальня була переповнена щастям, шампанське било фонтанами?..
— Як не дивно, ні. Веселилися, співали, пританцьовували, наче діти, але заспокоювалися тільки пивом. Після матчу хлопці роз’їхалися по квартирах, готелях, скромно відзначали успіх у родинних колах. Про спиртне не могло бути й мови, адже сезон ще не завершився.
— Пригадуєш, хто тебе вітав із земляків у той пам’ятний вечір?
— Як тільки мобільні телефони потрапили до моїх рук, вони не змовкали ні вночі, ні вдень після гри. Першим привітав батько. Цього разу було без критичних зауважень, як це часто буває. Він, як я зрозумів, перебував у фантастичному настрої і хвалив усю команду, просив обійняти Мирона Маркевича. Потім дзвонив мій кум Олег Герасимюк, Толя Тимощук, перший тренер і президент ФК «ЕНКО» (Луцьк), де я починав грати, Віктор Попко і Анатолій Войнаровський.
— Артеме, мені здається, що в нинішньому успіхові «Дніпра» певна частинка належить і «Волині», зокрема Віталію Кварцяному…
— Звичайно. Насамперед наш головний тренер Мирон Маркевич у свій час грав у Луцьку, разом із Віталієм Володимировичем тренував команду. Крім того, школу загартування у «Волині» пройшли Сергій Нагорняк (нинішній помічник Маркевича), Папа Гуйє, Валерій Федорчук, Олександр Сваток, Денис Шеліхов.
— Перемога над «Наполі» — найважливіша подія у твоїй спортивній кар’єрі?
— Я б сказав, що одна із найважливіших, бо добре пам’ятаю відбірковий матч до чемпіонату світу 2014 року зі збірною Франції в Києві, де ми перемогли з рахунком 2:0, виграш Кубка УЄФА у сезоні 2008—2009 років у складі донецького «Шахтаря».
— А які голи, забиті у ворота суперників у міжнародних зустрічах, тобі найбільше запам’яталися?
— Найважливіший поки що (уточнює, посміхаючись, очевидно, маючи на увазі майбутній фінальний матч Ліги Європи-2015 у Варшаві. — Авт.) — у компенсований арбітром час у поєдинку–відповіді Ліги Європи у Львові у ворота турецького «Галатасарая», який вивів «Карпати» у груповий етап престижного євротурніру.
— В італійському Неаполі тебе підтримували дружина Юлія і син Адріан. А хто буде у групі підтримки Федецького у Варшаві?
— Сподіваюся, що приїде батько, Юлині батьки і, звичайно, дружина із сином.
— Що це за конфлікт виник на стадіоні НСК «Олімпійський» між фанатами обох клубів, у якому тобі довелося втихомирювати місцевих уболівальників?
— Перша потасовка між уболівальниками «Дніпра» і «Наполі» трапилася ще в Італії. У Києві, очевидно, ультрас вирішили поквитатися з тіфозі. Я намагався приборкати наших емоційних глядачів, тому став перед ними і закликав заспокоїтися, бо єврочиновники мали б привід застосувати проти нашого клубу каральні санкції.
— Артеме, ти пригадуєш, з якою гордістю, почуттям патріотизму мільйони шанувальників футболу спостерігали, як Анатолій Тимощук накидав на плечі синьо–жовтий прапор своєї держави. Ти готовий, скажімо, так повторити його подвиг.
— У моїй спортивній сумці, з якою я літаю на міжнародні ігри, завжди є український прапор. Обгорнусь я ним і в столиці Польщі, незалежно від того, як би фінальний поєдинок «Дніпро» — «Севілья» не закінчився.
— Що можеш сказати про суперника по фіналу Ліги Європи?
— «Севілья» у минулому році виграла цей трофей, то хіба тут потрібні додаткові компліменти?! У команди добре організована гра в обороні, в атаці діють швидкі, технічні футболісти. Але є у неї і слабкі сторони. Цим ми спробуємо скористатися.
— Артеме, мабуть, жоден футболіст із дніпропетровського клубу не скаже, що його влаштує будь–який результат, що успіхом уже можна вважати вихід у фінал, що команда розраховує на нічию і вдало пробиті післяматчеві пенальті. А що ти скажеш з цього приводу?
— Ми їдемо перемагати, незважаючи на те, що дехто вважає фаворитом цього поєдинку іспанський клуб. Пригадайте, нас не бачили в лідерах у груповому турнірі, потім на наступних етапах плей–оф, а ми зуміли підійти до підніжжя вершини. До піку залишилося зробити один лише крок. Ми знаємо, що він — найважчий, але постараємося піднятись на нього, бо другого шансу вже може й не бути.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Артем Федецький народився 26 квітня 1985 року у Нововолинську. Син відомого українського футболіста Андрія Федецького. Вихованець луцького футболу. Перший тренер — Віктор Попко. Грає на позиціях правого захисника і опорного півзахисника. Зріст 183 см, вага 76 кг. Виступав за команди «Волинь» (Луцьк), «Арсенал» (Київ), ФК «Харків», «Шахтар» (Донецьк), «Карпати» (Львів), «Дніпро» (Дніпропетровськ). Гравець національної збірної України. Володар Кубка УЄФА в сезоні 2008—2009 років.


Переможець фінального матчу Ліги Європи-2015 наступного сезону автоматично отримає місце у Лізі чемпіонів. Букмекери ставлять на вікторію іспанців. Пряма трансляція поєдинку «Дніпро» – «Севілья» із Варшави завтра, 27 травня, о 20.00 на телеканалі «2+2».