У всі часи цей найдемократичніший вид транспорту сумлінно служить студентам, селянам, дрібним підприємцям, безробітним, пенсіонерам — тим, у кого немає власного автомобіля чи грошей на маршрутку...
Валентина БЛІНОВА, депутат Волинської обласної ради
У всі часи цей найдемократичніший вид транспорту сумлінно служить студентам, селянам, дрібним підприємцям, безробітним, пенсіонерам — тим, у кого немає власного автомобіля чи грошей на маршрутку Натужно брязнули двері, по-старечому скрипнули гальма — і жалібно зітхнувши, поліський «Хюндай» вирушає в черговий рейс. Селяни везуть у місто на продаж молоко, сир, сметану, ранні овочі. У перестук коліс вплітається закличне: «Цу-ке-роч-ки! Кому цу-ке-роч-ки?», «Вода, пиво, морозиво!», «Пиріжки, свіжі пиріжки! З картоплею, капустою, сосискою!». Всенародні кравчучки і картаті польські сумки загороджують прохід. То містяни повертаються додому з екологічно чистими продуктами, вирощеними на батьківських городах. Роботяги ляскають картами — грають «на інтерес». Проходять жебраки з простягнутою рукою: «Дайте копієчку!» або «Допоможіть на операцію!». Більш як два десятиліття тут не змовкає дискусія про злободенні проблеми. Люди нічого не бояться, не оглядаються навколо, не думають про піар, рекламу чи власний рейтинг. У всі часи вони завжди жорстко критикували владу. Спершу партократів-комуністів. Потім дісталося на горіхи двом Леонідам — Кравчуку і Кучмі. Останньому — за реформи, від яких зубожіло село. Далі під народний приціл потрапили Ющенко та Янукович. Тепер оцінюють нову демократичну владу, ситуацію на Донбасі. — Москалі гнобили нас триста літ. Хіба тепер добровільно відмовляться від такої дармової робочої сили, як українці? — А солдатам бронежилети видають такі, що прострілюються. От би одягти їх на тих, хто закупив той непотріб! — Замість одних злодіїв прийшли інші... — Тільки й того, що ці англійською шпарять. — Чули, які в народних депутатів зарплати, машини, скільки в них землі? Європу для себе вони вже збудували. А нам — газ у сім разів дорожчий, ніж був! — Страшно подумати, як узимку хату обігріти. Грубку розібрали, а щоб за газ заплатити, хоч корову продавай... Пасажирів дизель-поїзда, котрі у розмовах віддзеркалюють наше бідацьке життя, відомий нардеп назвав би «агентами Кремля». Бо вони, як і більшість українців, відверто критикують владу і Петра Порошенка. 25 травня минув рік, як він обіймає президентську посаду. З цього приводу компанія TNS Jn-line TRACK дослідила, що 51% українців не задоволені діяльністю глави держави, тоді коли торік на виборах його підтримали 54,7% виборців, тобто майже 10 мільйонів громадян. Напевне, жоден із його попередників так стрімко не втрачав свого рейтингу, зокрема через низку невиконаних обіцянок. Він так і не зміг закінчити війну на Донбасі за два-три місяці. Не продав свого бізнесу. Не домігся запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом, а розслідування справ про вбивства євромайданівців так і зависли у прокурорських кабінетах. Не поспішає із конституційними змінами, які гарантуватимуть справжню децентралізацію владних повноважень. Раз у раз вибухають корупційні скандали, а високі посади віддав уже більш як трьом десяткам своїх земляків із Вінниччини. — Виходить, була донецька влада, а стала вінницька? Оце так «жити по-новому»? — резонно запитують мої попутники. Тепер я точно знаю, коли станемо жити краще: коли в дизель-поїзді не говоритимемо про владу, бо вона має бути для людей непомітною, як Бог.
