Історії порятунку крихітних пацієнтів від фахівців-неонатологів Рівненської обласної дитячої лікарні...
Історії порятунку крихітних пацієнтів від фахівців-неонатологів Рівненської обласної дитячої лікарні
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«КАТРУСЯ — НАША СПІЛЬНА ПОХРЕСНИЦЯ» Щорічно на Рівненщині передчасно з’являються на світ понад три десятки діток з масою тіла менше кілограма. Катруся важила 680 грамів і мала важку патологію шлунково–кишкового тракту, але з усіх сил боролася за життя. Незважаючи на те, що жінка, яка носила її під своїм серцем, відмовилася стати матір’ю для донечки–дюймовочки. Викинула кровинку і з лона, і зі свого серця: хіба з такої дрібноти буде толк? Та зрадженій дівчинці Бог послав надійних ангелів–охоронців, знаючих лікарів, турботливих медсестричок, а ще — багатьох небайдужих людей, які перейнялися її долею. — Чи часто відмовляються від таких глибоко недоношених та ще й хворих діток? Не частіше звичайного. Як правило, зрікаються дітей соціально неблагополучні сім’ї. У переважній же більшості батьки є нашими союзниками у порятунку малечі. Звичайно, на перших порах мами переживають шок, впадають у депресію, бо ми не приховуємо, що у таких дітей у майбутньому можуть бути серйозні проблеми зі здоров’ям. Знайомимо цих мам–новачків із жінками, діти яких теж були нашими пацієнтами, які можуть похвалитися досвідом, показати своїх успішних синочків і донечок. Проводимо заняття для батьків, із ними працюють психологи. А ще розраджуємо їх прикладами з історії: і Ньютон, і Наполеон, і Ейнштейн, і Черчилль, і багато інших видатних людей народилися недоношеними, — каже завідувачка неонатального відділення № 2 Катерина Макарчук. Згадує, як усі працівники, зайняті на другому етапі виходжування, доглядали покинуту дівчинку, вболівали за неї. Маленька страждала від виразково-некротичного ентероколіту, ніяк не набирала ваги. Медики сподівалися на власні сили, але розуміли, як потрібне цій дитині ще й заступництво Всевишнього. Тож привели священика, який охрестив дівчинку і дав їй ім’я Катерина, бо ж народилася вона 6 грудня. А коли Катруся набрала 210 грамів і стала важити 890, хірурги прооперували її, тимчасово вивели стому на передню черевну стінку, щоб дитина могла харчуватися, розвиватися. Згодом її очікувало ще одне хірургічне втручання, аби потреба у калоприймачі на животику відпала. — За 6 місяців, поки ми Катрусю виходжували, вона стала нашою спільною похресницею. Дуже боялися, щоб дівчинка не потрапила у сиротинець, тому шукали можливість влаштувати її у сім’ю. Підключилися волонтери, благодійна організація «Скарбниця надії», яка допомагала коштами на лікування. Знайти батьків для Катрусі було нелегко. Це тільки за здоровими дітьми — черга, а брати на себе відповідальність за маля із сумнівними перспективами бажаючих мало. І все ж нашій «донечці відділення» пощастило, її удочерили, вона потрапила у чудову родину, — розповідала старша медсестра Еліна Король. У відділенні всі радіють, коли Катрусині батьки привозять її у лікарню на обстеження. Дівчинка росте, прекрасно розвивається. Її нова мама не злякалася труднощів догляду за стомованим немовлям, вірить, що після другої операції Катруся нічим не відрізнятиметься від інших дітей. До речі, у цій сім’ї підростає ще й двійко синочків, один з яких теж народився недоношеним, 800-грамовим. Тому батьки й не сумнівалися, приймаючи у свою родину крихітне поповнення. І тепер мають донечку-втіху.
«ЗА ПРОВІДКАМИ, ТРУБОЧКАМИ, АПАРАТАМИ ОНУЧКА Й НЕ РОЗДИВИЛАСЯ…» — Малесеньке таке, безпомічне і дихати саме не може. Дочка плаче. А я кажу: на все воля Божа. У нас великих грошей на дорогі ліки нема. Молимось, щоб дитинка вижила, була здоровою, але лікарі нічого певного не обіцяють, — зітхала під дверима реанімації новонароджених літня сільська жінка. За склом в інкубаторах, де підтримується заданий температурний режим, рівень вологості, куди подається кисень, під’єднані апарати штучного дихання, крихітні Миколки, Настуні, Оленки почуваються хоч і не так затишно, як у маминому лоні, але все необхідне для життя одержують. Провідки і трубочки, які так лякають рідних, забезпечують внутрішньовенне введення ліків і рідин, спеціальне харчування за допомогою розчинів амінокислот, глюкози і жирових емульсій. — Оце наша наймолодшенька. Вага — 620 грамів. Привезли її реанімобілем із Володимирця майже за 180 кілометрів. Народилася у багатодітній сім’ї, тож мама після пологів удома, бо не має на кого залишити малечу. Та й потреби в тому, щоб знаходитися жінці в лікарні, зараз нема. От як дівчинка зміцніє, почне відкривати оченята, самостійно дихатиме, тоді їй буде необхідна мамина присутність, тепло, ласка, — знайомить нас зі своїми пацієнтами завідувач реанімації новонароджених Михайло Кулик, до речі, уродженець Рожища. Є тут діти з більшою масою тіла, але стан їхній важкий через серйозні вроджені патології. Когось готують до операції, хтось уже переніс хірургічне втручання. А до цього хлопчика щойно приходив професор — відомий невролог Станіслав Євтушенко з Донецького медуніверситету. Його запросили проконсультувати хворих спеціалісти Рівненської обласної дитячої лікарні. І професор прийняв запрошення колег. Медуніверситет у зв’язку з війною переїхав із Донецька до Харкова, і Станіслав Костянтинович викроїв у своєму щільному графіку час, щоб відвідати Рівне. — На жаль, недоношені діти часто мають неврологічні розлади. Поки не мине рік, важко бути спокійним за долю цієї дрібноти. Нерідко у них є проблеми зі слухом, зором. Із такими дітьми мусять спільно багато працювати і лікарі, і батьки, потрібно займатися реабілітацією. І не завжди результати є такими успішними, як би нам хотілося. Тому коли з’являються на світ дітки, яким 24 — 26 тижнів, які важать 500 — 600 грамів, ми відверто говоримо з батьками про ризики, про те, чи будемо використовувати дороговартісні препарати, які не всім сьогодні по кишені, чи будемо намагатися обходитися тим, що є в нашому розпорядженні. Виходжування таких діток — дуже затратна справа, — не приховував правди завідувач відділення неонатології № 1 Олександр Шевчук. Кажуть, за кордоном «прейскурант» порятунку глибоко недоношеної дитини становить від 50 до 100 тисяч доларів. Але там ця сума не стає непосильним тягарем для батьків завдяки медичному страхуванню. У нас же рідним більшості новонароджених крихіток доводиться розраховувати на Божу милість. І навіть лікарі не заперечують, що далеко не все залежить від наявності ліків, застосування найсучасніших медичних технологій. — На Рівненщині 15 років тому народився хлопчик із масою тіла 650 грамів. Тоді в нас не було ще таких, як сьогодні, можливостей інтенсивної терапії, новітнього обладнання, але дитина вижила, виріс гарний, розумний юнак. І це непоодинокий випадок у моїй практиці. Зрештою, і Наполеон народився вагою до кілограма, а в ті часи відомо, яка була медицина. Іноді у кволому тільці — дивовижна сила, воля до життя, — такі аргументи наводить Олександр Володимирович Шевчук, заспокоюючи заплаканих мам і бабусь, з якими лікарям доведеться об’єднати зусилля, щоб поставити їхніх особливих діток на ноги.
На фото: У завідувача відділення реанімації новонароджених Михайла Кулика нелегка робота. Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.
