«ЯКБИ ІНВАЛІДІВ БРАЛИ У ВІЙСЬКО, — ПІШОВ БИ…»

Ці слова ми почули від 31-річного Миколи Стасюка в обласному молодіжному центрі реабілітації неповносправних «Джерело життя». З ним і багатьма іншими хлопцями і дівчатами познайомилися на традиційній «Гостині любові», яку влаштувала Мальтійська служба допомоги в Луцьку під керівницт-вом Віри Блеккер

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

З «ОСОБЛИВИХ ДІТЕЙ» ВИРОСЛА ОСОБЛИВО АКТИВНА МОЛОДЬ
«За кордоном так багато інвалідів», — дивувалися ми на початку 90–х, «відкриваючи» для себе після розвалу Союзу Європу й Америку. А потім прийшло усвідомлення, що в нас людей з обмеженими можливостями не менше, просто вони замкнені у стінах своїх домівок. З того часу тема їхнього «визволення» й стала на сторінках газети пріоритетною. Пригадую, саме в редакції «Волині» відбулися перші установчі збори батьків маленьких інвалідів, на яких було створено громадську організацію «Особлива дитина». Батьки об’єднувалися, щоб спільно відстоювати права синів і донечок, обділених здоров’ям.
— Згодом ми зрозуміли, наскільки необхідним є для наших дітей спілкування, духовний розвиток. Так і «відбрунькувався» від «Особливої дитини» реабілітаційний центр «Джерело життя», в якому прагнемо розвивати обдарування молодих людей, надавати їм психологічну, духовну, емоційну, інформаційну підтримку. Нам підставили плече владні структури, благодійні організації. Зокрема, тісно співпрацюємо з Мальтійською службою допомоги, — розповідала Алла Леонідівна Антонюк, одна з найактивніших матерів, яка дев’ятий рік вкладає у «Джерело життя» і свій час, і своє серце.
За фахом — медик, працювала акушеркою в Луцькому пологовому будинку. Роботу дуже любила. Батьки пані Алли досі згадують, як вона, тільки–но одержавши диплом акушера, прийшла з роботи додому в сльозах. Шкодувала новонароджене немовлятко, від якого відмовилася мати, тож збиралася його удочерити. Реалізувати цей намір юній Аллі не вдалося. Але прагнення ділитися душевним теплом із тими, хто його потребує, залишилося на все життя.
— Після народження сина ми не виходили з лікарень, намагаючись вилікуватися. Коли зрозуміла, що це неможливо, довелося прийняти таку Божу волю. Залишила роботу, вступила до університету, одержала диплом реабілітолога, самотужки намагалася поліпшувати самопочуття сина. А щоб Богдан знайшов друзів, почувався комфортно серед ровесників, ми прийшли з ним у «Джерело життя», — пояснює жінка, яка завжди в оточенні молоді.
У центрі кожен знаходить справу для душі: вишивають, малюють, проводять репетиції театру–студії, готують концертні програми. Літопис «Джерела життя» можна відслідкувати в інтернеті, де хлопці й дівчата діляться враженнями і про участь у фестивалі духовної пісні «Волинський благовіст», і про виступ на «Гостині любові» в Мальтійській службі допомоги, і про поїздки на міжнародні театральні фестивалі, і про цікаві екскурсії, спортивні змагання…
Спілкування з ними переконало, що з «особливих дітей» виросла свідома, активна, патріотично налаштована молодь.

СКАЗАТИ СВІТОВІ: «МИ — Є!..»
— «Джерело життя» — це наші давні партнери. З 1998 року організовуємо свята для людей з обмеженими можливостями, в першу чергу тих, хто не може без сторонньої допомоги навіть з дому вийти. Наймаємо транспорт, волонтери — студенти Луцького і Ківерцівського медколеджів, технікуму Національного університету харчових технологій, інших навчальних закладів — їдуть і доправляють до сотні запрошених. Накриваємо столи, люди мають змогу поспілкуватися, розважитися. Культурна програма різноманітна, але виступ колективу із «Джерела життя» завжди викликає багато емоцій, — каже Віра Мефодіївна Блеккер, господиня чудового свята, яке влаштовує вже 16–й раз.
Підготували «мальтійці» для його учасників і подарунки. За 20 років діяльності Мальтійська служба допомоги передала неповносправним волинянам сотні інвалідних візків, тонни гуманітарних вантажів — одягу, продуктів, обладнання, пристосувань для догляду за хворими. Тож у багатьох родинах моляться за здоров’я Гюнтера Блеккера, який свого часу переїхав із Німеччини до Луцька, щоб опікуватися тут людьми з обмеженими можливостями. У подружжя Блеккерів нині в Луцьку багато друзів, помічників. Активно працює осередок «мальтійців» у Ківерцях, який очолює Світлана Лищук.
— У Мальтійській службі все роблять щиро і безкорисливо. На їхніх гостинах приємно виступати. Ми з Анною Сучко читали гуморески, ставили смішні сценки, щоб розвеселити присутніх. І моя мама брала участь у підготовці свята, вона допомагає Вірі Мефодіївні, бо вважає, що «мальтійці» — благодійники від Бога, — розмірковував Іван Штань, який займається у театральній студії вже 8 років.
Сподобалося свято й Олені Зелінській, яка у «Джерелі життя» з першого дня заснування, адже її мама Людмила Василівна — одна із засновниць центру. Дівчина — на візку, добиратися з дому на заняття їй нелегко. Добре, що живе неподалік. Інші «джерельчани»-візочники відвідувати реабілітаційний центр не завжди можуть, бо нема транспорту, щоб їх сюди доставляти.
— Наша найбільша мрія — створення в Луцьку центру денного і тимчасового перебування для молоді з обмеженими можливостями. Рідним часом треба відлучитися з дому, в лікарню лягти. Але ж нема як залишити навіть на один день синів і дочок. Потрібен такий центр, де б про них могли потурбуватися, — висловлювала побажання батьків Людмила Василівна Зелінська.
«Ми — різні, але рівні», — кажуть молоді люди з «Джерела життя». Дехто, як, наприклад, 31–річний Микола Стасюк із Рожища, навіть підшукав собі роботу. Каже, що з кожної зарплати купує в супермаркеті продукти для бійців, які воюють на Сході України.
— Якби інвалідів брали у військо, — пішов би воювати. Я — витривалий, бо змалку гартував характер. У ранньому дитинстві лікарі не обіцяли, що зможу ходити. Згодом вони дивувалися, бо я і у футбол грав, і в Центрі інвалідного спорту тренувався, і ядро штовхав, і на змагання їздив. Якщо людина міцна духом, вона все може, зокрема і захищати Україну, — розмірковував Микола.
Торік, із огляду на події на Сході України, свята «мальтійці» не влаштовували. Нині ж вирішили всупереч усім негараздам таки зібрати людей особливої долі, адже для них такі зустрічі — як ковток свіжого повітря. Гості прийшли у вишиванках, співали патріотичні пісні, ділилися позитивними емоціями, любов’ю, щоб разом ставати сильнішими.


На фото: Своїх гостей Віра Мефодіївна Блеккер зустрічала з відкритим серцем. Учасники центру "Джерело життя"