Трапилось так, що я, громадянин Литви, нещодавно подорожував на Волинь через Білорусь і 14 квітня придбав квиток на рейс Брест — Нововолинськ...
Трапилось так, що я, громадянин Литви, нещодавно подорожував на Волинь через Білорусь і 14 квітня придбав квиток на рейс Брест — Нововолинськ... Коли на Брестській автостанції автобус під’їхав до посадкової платформи, все свідчило про те, що подорож буде зручною і приємною: достатньо комфортний автобус із українською нумерацією, молодий чорнявий водій, який жваво спілкувався з оточуючими і видавався досить уважним до пасажирів
Степан ЛУЩЕВИЧ
Втішило й те, що на передньому склі автобуса були прикріплені два прапорці Європейського Союзу. Після ходіння брестськими вулицями Леніна, Дзержинського, Свердлова це також обіцяло зміну ідеологічного вектора. Відразу повіяло Україною! Але ще не встигли ми виїхати за межі міста, як нас у салоні «почастували» гучною порцією російської попси. Минула година, минула друга, а автобусний гучномовець на всі лади переконував «как ты любил и я тебя любила». На зауваження, що не всім подобається така музика, і, взагалі, чи вона обов’язково повинна тут звучати, водій зухвало відповів: «Я вас не заставляю їхати цим автобусом. Ви можете пересісти на будь–який інший, рейсів є багато». Тобто, не автобус і водій до ваших послуг (до речі, оплачених!), а ви тут чомусь опинилися й перешкоджаєте водієві насолоджуватися російською попсою. Краще б вам «шагом марш» звідси. А звідки мені знати, що й інший водій не закоханий в російську попсу і не запропонує мені вийти геть? А ще я ніяк не міг збагнути: до чого тут прапорець Європейського Союзу? У країнах під цим прапором ніхто нікого не гвалтує своєю музикою, а на подібне зауваження водій би чемно виконав прохання пасажира. Українському ж водієві можна безкарно проявляти свавілля і навіть цим хизуватися. Отож, цього дня протягом шестигодинної поїздки довелось мені бути заручником у примітивних пісень зі ще примітивнішими текстами. Врешті–решт існує різна музика, і в українському автобусі куди б доречніше звучали українські мелодії, якщо вже водій не може без музики сидіти за кермом. Але це зауваження про патріотизм вже остаточно вивело водія з терпіння, що змусило його викрикнути: «Мужчина, виходьте, не мішайте людям заходити в автобус!». Звичайно, я вийшов, але мені хотілося, щоб європейський прапорець скрутився і почервонів від сорому за український сервіс.
