«З АЗІЇ ПЕРЕЙНЯЛА Б ЗВИЧКУ УСМІХАТИСЯ НЕЗНАЙОМЦЯМ»

Лучанка Каріна Прокопчук мріє побувати в усіх країнах світу, а після такої подорожі – повернутися додому й працювати в Україні — навчати англійської діток із малозабезпечених сімей. Дівчина вже відвідала Малайзію, Сінгапур, Таїланд. Здобуваючи освіту в Інституті іноземної філології Східноєвропейського національного університету, Каріна використовує можливості студентського иття та їздить на стажування за кордон. Її остання подорож до Шрі-Ланки – завдяки участі в програмі молодіжної громадської організації AIESEC – тривала два місяці

Ярослава ТИМОЩУК

В острівній країні Каріна спробувала себе в ролі журналістки. Разом з іншими студентами брали інтерв’ю в успішних людей Шрі-Ланки, а потім на лекціях переповідали їхні історії учням старших класів.
— Сьогодні нелегко розпочати власну справу, але щоб це вдалося, слід мати впевненість в ідеї, яку хочеш розвивати, та команді, з якою збираєшся працювати, – розповідає дівчина. — Дуже цікаво послухати людей, які зуміли реалізувати свої задуми, серед них є багато молоді. Бізнесом на Шрі-Ланці володіють здебільшого іноземці – місцеві не звикли ризикувати. Тож наша ідея полягала в тому, аби заохотити ланкійців до діяльності, яка піде на благо державі. До школярів хотіла донести думку: важливішими за стартовий капітал є прагнення та мотивація, що ведуть тебе вперед. Діти дуже заглибилися в тему, на заняттях вигадували власні бренди і міркували над креативною рекламою. Не просто бавилися, а закладали фундамент для досягнень у майбутньому.
Каріна зауважує, що на Шрі-Ланці від маленького до великого знають англійську. За її спостереженнями, студенти відчувають велику відповідальність перед державою, яка дала їм освіту. Та й до вишу вступити тут складніше, ніж в Україні.
— Мало молоді хоче виїхати, – ділиться враженнями дівчина. – Оскільки навчаються безкоштовно, то вважають, що повинні віддячити за отримані знання. Це мені дуже сподобалося.
У вільний час Каріна пізнавала звичаї та культуру країни. Подорожувала потягом, а що залізничні шляхи проходять біля узбережжя, то з вікна навколо бачиш море. Найбільше запали в душу пляжі, мальовничі краєвиди. Повсюди – статуї Будди. Дівчина побувала на церемонії покладання фруктів до підніжжя божества, котра, як і все тут, супроводжувалася співами.
– Буддисти, до яких належить більшість населення, мають глибоку віру. Розповідають, як під час цунамі у 2004 році все було знищене, та статуї Будди залишилися неушкодженими, – мовить мандрівниця. – Їхня культура навіює добро, спокій. Не бачила, щоб там сварилися або злилися одне на одного – усі медитують. При спілкуванні з українцями в місцевих складалося враження, що ми надто енергійні, завжди метушимося. Радили перейняти їхню традицію медитувати. Мене теж навчили, іноді практикую.
Також ланкійці всюди співають: у школі, на вулицях, скрізь сидять музики.
– Не соромляться цього робити. Ми теж разом із ними заводили пісень, грали на барабанах, – пригадує Каріна. – Діти, може, часом і неслухняні, зате нічого не приховують, дуже відкриті, не бояться проявляти емоції.
Дівчині до вподоби, що в Азії люди вельми приязні. Їхню звичку всміхатися незнайомцям на вулиці вона хотіла б запозичити і для України.

На фото: Подорожі дарують Каріні (друга зліва) нових друзів, цікаві відкриття, незабутні спогади та ентузіазм.
Фото з домашнього архіву.