Артем Федецький — досить частий гість на сторінках нашої газети. Слід сказати, що вихованець волинського футболу, а нині гравець дніпропетровського «Дніпра» і національної збірної України, незважаючи на свою зайнятість, ніколи не відмовляє в інтерв’ю представникам засобів масової інформації...
Артем Федецький — досить частий гість на сторінках нашої газети. Слід сказати, що вихованець волинського футболу, а нині гравець дніпропетровського «Дніпра» і національної збірної України, незважаючи на свою зайнятість, ніколи не відмовляє в інтерв’ю представникам засобів масової інформації. Ось і цими днями я зустрівся з Федецьким-молодшим у Луцьку, де він проводив свою відпустку
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ
—Артеме, більшість відомих атлетів, зірок спорту під час своїх відпусток їдуть у теплі краї, в екзотичні країни. Ти, пригадую, минулого року відпочивав разом із Євгеном Коноплянкою в Іспанії. Нині ж вирішив влітку залишитись у Луцьку, побути з родичами? — Ні, відразу після календарного поєдинку чемпіонату України з ужгородською «Говерлою» я з дружиною Юлією і сином Адріаном полетіли в Іспанію. 10 днів провели у столиці Каталонії Барселоні. Досхочу наплавались у Середземному морі, відвідували історичні і архітектурні пам’ятки міста. — А чим займався майже три тижні у Луцьку? — В основному відпочивав. Але не розслаблявся. Майже щодня бігав кроси, ходив у сауну. Не забував і про м’яч. Коли була можливість, з хлопцями грали у футбол. А коли із сім’єю був на базі відпочинку Східноєвропейського національного університету «Гарт», що у Шацькому районі на озері Світязь, то завантажував себе фізично досить солідно. — Ти, я чув, турніри там різноманітні влаштовував… — У цей час у студентському таборі відпочивали футбольні судді, телекоментатори, гравці з різних команд першої і другої ліг, прем’єр–ліги. Один із них — колишній гравець «Волині», мій кум Олег Герасимюк. Разом із ним ми щодня організовували товариські ігри. В одній із зустрічей програли команді… наших дітей, яку очолював мій 5–річний син Адріан. Пацани проти своїх батьків і дідів грали з особливим старанням і завзяттям, адже розігрувались шоколадні медалі та інші солодкі призи. Нам, дорослим, довелось поступитися — 6:7. — Твій батько розповідав, що ти теж виграв парі… — З нами відпочивав один із відомих суддів, котрий обслуговує матчі у першій лізі. Так він посперечався зі мною, що переможе у поєдинку «один на один». Я не хочу розповідати подробиць цього матчу, скажу лише, що за рахунку 2:10 рефері склав зброю… — А син твій уже серйозно займається шкіряним м’ячем? — Для свого віку — серйозно. У Луцьку Адріан відвідує тренування, які проводять з юнаками Олег Федюков і Андрій Каратаєв. Тут є ще три його ровесники. Ось вони, спостерігаючи, як вчиться грати у футбол молодь, самі возяться з м’ячами, щоб колись стати такими, як їхні батьки. — Артеме, знаю, що ти ще завзятий рибалка і не втрачаєш нагоди піти на Дніпро у Дніпропетровську, щоб закинути спінінг. А вдома, на Волині, рибалив? — Такого шансу під час відпустки я не міг не використати, тим більше, що серед моїх друзів є чимало завзятих любителів рибної ловлі. Нині ми їздили на озеро в село Овадне Володимир–Волинського району. І там влаштували змагання на найбільший улов. Не вважайте за нескромність, але мені пощастило найбільше — мій карп заважив 5,4 кілограма. — Це твій рекордний улов? — Ні. Позаминулого літа у Шклині в Горохівському районі я упіймав карпа, який «тягнув» на 6,7 кілограма. — Після вдалої риболовлі можеш собі дозволити на березі чарочку горілки чи коньячку, це ж відпустка… — Я таких міцних напоїв стараюсь не вживати навіть у міжсезоння. Можу випити іноді келих вина, а після сауни — бокал пива. — Під час перебування у Луцьку частенько бачив тебе у г оловному корпусі Східноєвропейського національного універ ситету… — Нічого дивного, я ж навчаюся в аспірантурі. Наступного року — захист дисертації. Тож зустрічався з керівником проекту, обговорювали кандидатську. Крім того, ректор СНУ Ігор Ярославович Коцан запросив мене взяти участь у святкуванні 75–річчя з часу заснування цього навчального закладу. — Артеме, вболівальники не вибачать мені, якщо я не запитаю тебе про передсезонні справи «Дніпра»… — На жаль, не зможу надати прихильникам футболу свіжої інформації. Скажу чесно, я мало спілкувався з колегами. Знаю, що на початку липня всі мають бути на базі клубу, звідки вирушимо на перший тренувальний збір у Голландію. Поки що не можу щось конкретно сказати ні про тих, хто залишив дніпрян, ні про нове поповнення, зокрема і про Еріка Бікфалві, який у минулому чемпіонаті грав у «Волині».
На фото: Ось такі трофеї є в колекції Артема Федецького! Фото із сайту sportanalytic.com
