«ОБРАЗ ЗАПЛАКАВ КРИВАВИМИ СЛЬОЗАМИ – І НА СЕЛО ВПАЛА СТРАШНА ХВОРОБА»

Ікона Пресвятої Богородиці з Хресто-Воздвиженського храму (на фото) села Шельвів Локачинського району зцілює людей і творить чудеса

Віктор ТВОРОВСЬКИЙ

Перед тим як потрапити до наших країв разом із переселенцями з Холмщини у 40-х роках минулого століття, ікона перебувала у костелі польського села Ченстохова. Там виникла пожежа, і все, що було в будівлі, згоріло. Образ Пресвятої Богородиці ж залишився цілим та неушкодженим. Після лиха його передали до української церкви села Отроч. На новому місці парафіяни стали свідками чудотворної сили ікони.
За час перебування образа Божої Матері в Отрочі молитвами до Пресвятої Богородиці отримала зцілення велика кількість людей. До неї приводили хворих і немічних із різних міст та сіл – і люди зцілювались, поверталися здоровими.
Парафіянка храму Олександра Капись, яку також переселили з Отроча, свого часу стала свідком одного з таких зцілень.
— Мені тоді було чотирнадцять років, – розповідає жінка. – Пам’ятаю, як одного разу до церкви привели біснуватого. Чоловіка, який виривався і не хотів іти, силою поставили біля ікони. Батюшка молився, і хворий поцілував святиню. Здійснилося чудо: біснуватий став спокійним, до нього повернувся розум. Із церкви він виходив уже сам, дякуючи Богові за зцілення.
Збереглося свідчення ще одного очевидця чудотворної сили ікони – Степана Мороза: «Одного разу, коли ми жили ще в Отрочі, насувалася велика чорна хмара. Тоді люди винесли ікону Божої Матері, поставили її біля церкви і почали молитися. Хмара враз розвернулася».
У музеї історії села Шельвів зберігається документ, написаний старопольською мовою, який засвідчує, що образ «кривавими сльозами плакав», після чого на село впала страшна хвороба, яка за два тижні забрала 30 людей. Ідеться тут і про інші дива.
Відтоді як ікону передали до Хресто-Воздвиженського храму, отрочанці, яких доля розкидала по різних містах та селах України, щороку 21 вересня зустрічаються в Шельвові. Земляки згадують минуле, діляться новинами, а також неодмінно йдуть до церкви, моляться і просять здоров’я та благословення у своєї Заступниці.
Настоятель храму отець Григорій Федорів розповідає, що і тепер парафіяни часто звертаються до Богородиці за поміччю. Здоров’я і благословення для себе та своїх рідних просять не лише шельвівці, а й жителі сусідніх сіл і навіть областей.
— Торік, – пригадує священик, – до церкви за допомогою звернулася сім’я із села Новий Загорів. У дівчинки була якась незрозуміла недуга, що завдавала їй клопотів. Протягом цілого року батьки шукали помочі у різних лікарів, та ніхто не зміг навіть визначити причину захворювання. Спочатку дівчина прийняла Таїнство Соборування у Свято-Михайлівській церкві сусіднього села Конюхи, а наступного дня приїхала на молебень, що був відслужений перед іконою Божої Матері у нашому храмі. Після цього хвороба відступила.
Кількома роками раніше стався ще один випадок чудесного оздоровлення.
— До церкви приїхала жінка з міста Здолбунів Рівненської області, яка дізналася про ікону від своїх знайомих. Сюди її привела страшна біда – лікарі діагностували онкологічне захворювання і призначили операцію. Після щирої молитви жінка повернулася додому. Яким же було її здивування, коли під час повторного обстеження медики визнали пацієнтку здоровою. Це дійсно чудо, – продовжує отець Григорій, зазначаючи, що головне – мати тверду віру, і Господь обов’язково почує наші молитви та допоможе.
Свою чудотворну силу образ Пресвятої Богородиці показав і під час смерчу, що налетів на село у 1987 році. Тоді стихія не оминула і церкву. Очевидці пригадують, що в храм налило води, довкола стояв рейвах, все було мокре, але на іконі навіть стрічок не зачепило.
Щонеділі та на свята перед образом Божої Матері священик відправляє молебень за здоров’я усіх парафіян та жителів села. А в день Різдва Пресвятої Богородиці ікону в її оригінальному кіоті (нині вона знаходиться в новому кіоті) виносять на подвір’я та тричі обходять із нею довкола церкви. В цей час люди, схиливши голови в надії на прихильність та допомогу Небесної Цариці, стають на коліна та моляться, а святиню проносять над ними.
— Буває, що люди з проханням помолитися за них або за їхніх близьких телефонують навіть уночі, – каже отець Григорій. – Звичайно ж, іду в храм і складаю молитву.
Шельвівці, які живуть поблизу церкви, підтверджують, що часто світло у храмі горить і об одинадцятій, і о дванадцятій, і о першій годині ночі.
— Нині ми з особливою побожністю та ревністю повинні звертатися до таких святинь, як ця чудотворна ікона, – мовить священик. – На Сході країни йде неоголошена війна, кожен день гинуть люди. Будучи справжніми християнами, ми маємо розуміти, що на все воля Божа і допомогти нам може лише Господь. Тому насамперед потрібно запастися вірою і молитися, просячи у Всевишнього миру та благополуччя для себе і своєї Батьківщини.