Бачите, як рано встає у ці весняні дні сонце. І кличе всіх нас до роботи. Тільки лежні можуть зараз спати довго. Сьогодні — Всесвітній день Землі...
Бачите, як рано встає у ці весняні дні сонце. І кличе всіх нас до роботи. Тільки лежні можуть зараз спати довго. Сьогодні — Всесвітній день Землі. Земля дорожча за золото і всі найкорисніші копалини. Усі держави, де вміють шанувати і любити землю, — багаті. Шкода, що наша вже незалежна Україна зі своїми найродючішими в світі чорноземами чомусь досі така бідна. А все тому, що трохи забагато балакаємо, а ладу біля власної хати навести не вміємо чи не хочемо. Недавно на Волині ми садили яблуневі сади з елітних польських саджанців. Мимоволі запитав колегу, власного кореспондента нашої газети у Любліні Анджея Вавринюка, ініціатора цієї благородної справи: — Поясни мені: для чого ви це робите? Чому викидаєте на вітер десятки тисяч доларів? Анджей відповів: — На Люблінщині є одержимі люди, які вирощують саджанці, а вільної землі, де можна було б щось садити, вже немає. Того дня проїхали півобласті. Душа корчилась від болю, коли бачили, скільки у нас є ще такої землі — ялової, покинутої, засміченої, забур’яненої, забутої. Можна підшукати ще багато сумних епітетів. Ось тому ми й бідні. Раннє сонце й квітневі вітри зараз ніжно голублять, обціловують незайману цноту полів. Повчімося любові у природи.
