Індус Рао Сімбасіва у Любомльському районі вирощує лохини, розводить страусів, качок, гусей та фазанів...
Індус Рао Сімбасіва у Любомльському районі вирощує лохини, розводить страусів, качок, гусей та фазанів
Про український агропром останнім часом не говорив тільки лінивий. Мовляв, ця галузь годує, дає економічне зростання, валютні надходження. Чиновники не забувають наголосити й на необхідності капіталовкладень та сприянні бізнесу. Але коли на обрії з’являється реальний інвестор, у нього починаються проблеми…
Сергій НАУМУК
ЛОХИНИ З… ПРОБІРКИ Нещодавно у Римачах Любомльського району розпочав свою справу фермер–індус Рао Сімбасіва. Коли ми розмовляли, саме виповнився рік, відколи він почав працювати на Поліссі. Основою свого господарства іноземець зробив вирощування лохини. — Минулого року тільки британці спожили її на 4,6 млрд фунтів стерлінгів. Та й американці купують її чимало. Тому експортні ціни на культуру привабливі, — розповідає Рао. — Наша земля (має на увазі Україну. — Авт.) — це створений Богом рай. Я вивів 14 сортів лохини. Беру листок, з нього виділяю клітину, вживляю її в листок іншого сорту. І з нього в пробірці росте лохина. Минулого року пропонував одному бізнесмену створити лабораторію. Кажу, необхідно 50 тисяч доларів. Це буде друга в світі лабораторія. Він тільки розсміявся. Мовляв, американці на лабораторію витратили 300 мільйонів доларів, а ти створиш за 50 тисяч? А я почав працювати і через півтора місяця мав лабораторію, витративши на неї максимум 7 тисяч доларів. Уже вирощую власні саджанці лохини. Крім ягід, Рао взявся за тваринництво. Хоча одразу уточнює, що це — додаткова галузь. Мовляв, у міжряддях лохини можна посіяти люцерну, яка й бур’яни заглушить (а значить, не треба буде застосовувати хімікати), і ґрунт азотом збагатить, і на корм згодиться. Його різновекторне господарство викликає подив і захоплення. На фермі в селі Рівне Любомльського району індус розводить страусів. Наразі їх небагато, але заплановано збільшити стадо. Коли ми відвідували господарство, дружина Сімбасіви пані Наталя (родом із Римачів) саме оглядала страусині яйця в інкубаторі та допомагала пташенятам вилуплюватися, бо ж шкаралупа товщиною зо два міліметри! В окремому приміщенні товчуться маленькі страусята різного віку. Коли у нас говорять про страусів, то найчастіше мають на увазі африканських. Рао вирощує не лише цих двометрових велетнів, а й менших американських нанду та австралійських ему. Крім страусів, волинський зять Рао хоче тримати багато гусей, качок, фазанів та перепілок. Але на птахівництві не зупиняється. Вже завіз 680 овець, а невдовзі імпортує ще 1700. Вівці в господарстві кількох німецьких, французьких та англійських порід. Сімбасіва розповідає, що в Індії є великий попит на баранину, адже там живе 1,5 мільярда людей, які не споживають яловичини та свинини. — Бачив інформацію, що Міноборони хоче закупити величезну кількість овечих шкір на рукавиці для солдатів, але немає в кого. І я вирішив до 2016 року збільшити стадо до 14 тисяч овець, — Рао перериває розмову, щоб поправити поїлку для овець, які щойно забігли на подвір’я. — Україна — найкраща земля, де можна вирощувати мільйони овець. Тут є особливі болота, яких немає ніде в світі. Трави росте більше в кілька разів, ніж деінде. Я привіз овець вагою 15-17 кг. За місяць вони виросли до 40 кг. Європейські породи хворіють через високу вологість. Схрещу їх з «азіатами» і будуть стійкі до хвороб. Загалом у фермерське господарство «Вест Фенікс» уже вкладено 12 мільйонів гривень, надалі заплановано ще 36 мільйонів. Створено 23 робочі місця. Відсталий в аграрному відношенні район потроху оживає. Здавалося б, таким інвесторам повинно бути повне сприяння.
ІНВЕСТОРАМ НА ВОЛИНІ НЕ РАДІ? — Ніхто не вірив, що прийде індус і зможе вдихнути життя у розвалюхи, — Рао не приховує, що на Волині його зустріли з недовірою. — Люди думали, ніби я купую ферми, аби розібрати на цеглу. Я попросив тиждень і вони побачили: хочу щось зробити, а не просто продати стару цеглу. Проте місцевий люд іноді таки чинить прикрощі. То натравлять на овець собак, то вкрадуть щось. Заяви в міліцію мало допомагають, зізнається Сімбасіва. — У Бережцях купив господарське приміщення. З одного боку будуємо, а з іншого ламають, вивозять цеглу. Приїхав міліціонер — вони його побили. Кому скаржитися, якщо люди піднімають руки на міліцію? — обурюється Рао. Дуже дивує його й те, що в селах п’яні можуть валятися на вулиці. Інакше як катастрофою він це не називає. Серед працівників теж траплялися такі, що після зарплати пропадали на два–три дні, поки не пропивали грошей. — Місцеві люди звикли до контрабанди. Я їм кажу: «Ваше покоління на цьому виросло, дітей теж вчитимете красти та перевозити контрабанду?» Легких грошей не буває. А якщо і є, то вони все одно пропадуть, — розмірковує Рао. Найбільшою ж проблемою називає неможливість взяти в оренду землю запасу. Коли приглядався до різних районів Волині, побачив чимало площ, що облогують. Але як тільки справа дійшла до оренди, почалися проблеми. Рао каже, чиновники обіцяють виставити землю на аукціон наступного року. — Раніше ці поля нікому не були потрібні, а тепер вони починають морочити голову, — говорить фермер–індус. — Не знаю такого слова як «дотація». Хоча чиновники пропонували її оформити. Ще намагалися мене спрямувати, у кого що купувати, але я сам розберуся, що робити. Мені передали, ніби у верхах сказали: «Пригальмуйте індуса». Але прості люди вже зрозуміли, що я хочу працювати. І не збираюся зупинятися. Сімбасіва розповідає історію про те, як у Луцьк приїжджали інвестори з Індії. Попочекали на вулиці, а чиновник, що мав їх зустріти, так і не прийняв гостей. Вони плюнули та й поїхали назад. Як бачимо, іноді інвестиції самі просяться в країну, в той час як влада наполегливо шукає їх за кордоном. Мінагрополітики та продовольства, Європейський банк реконструкції і розвитку 15 вересня в Лондоні проведуть бізнес–форум «Інвестиції в сільське господарство і продовольство». На бізнес–панелях демонструватимуть можливості сільського господарства України. Але чи можна форумами та бізнес–панелями покращити враження Рао Сімбасіви від дій волинських чиновників?
ІНДУС ПЕРЕКОНАНИЙ: ЩАСТЯ — НЕ В ГРОШАХ Якось Рао хотів купити агрофірму, що вирощує худобу. Тварини там були недоглянуті. Індус прямолінійно сказав: із корів знущалися. Ділові волинські бізнесмени були шоковані його словами, а ще більше тим, що до панів на дорогих джипах поговорити про справи прийшов чоловік у порваних штанях. Рао справді не надає великого значення побутовому комфорту. Спить влітку на фермі просто під навісом. Там складені тюки соломи, а зверху покривало. Каже: головне — втілити в життя проект. Тож щодня встає о п’ятій ранку, годину медитує — і до роботи. Сімбасіва розповідає про намір створити комфортний притулок для хворих дітей. Був готовий виділити для цього 260 тисяч євро. Запропонував волинським мільйонерам долучитися до справи. Відповіді були передбачувані: «Рао, ти не маєш що робити?» або «Нащо воно тобі треба?» — Я був у багатьох дитбудинках і бачив горе в очах дітей. Одного разу до мене кинувся маленький хлопчик, обняв за ноги і просив: «Тату, забери мене додому». Я пережив такі почуття, що всі думки перевернулися, — Рао хвилюється від спогадів. Про особисте розповідати не хоче, але ми знаємо, що вони з дружиною мають 13 прийомних дітей. А ще Рао випустив у природу 370 диких качок та 128 фазанів. Місцевих мисливців просить не стріляти птахів, поки ті не розмножаться. — Хіба щастя у тому, щоб мати мільйон? — запитує Рао і сам же відповідає. — Гроші з душею — божественні, гроші без душі — сатанинські. Багатії думають, що пити шампанське за 1 тис. доларів — велике щастя. Справжнє щастя — допомогти тому, хто потребує, зробити щось добре для людей на цьому світі.
