БОЖА МАТІР З ІСУСИКОМ НА РУКАХ І СЬОГОДНІ ОХОРОНЯЄ ПОВСТАНЦІВ

Другий Почаїв, який зводить у своєму рідному селі Городне Любомльського району архієпископ Рівненський і Острозький УПЦ МП Варфоломій, давно манив до себе. Скільки було про нього почуто і перечитано. І я не стримався, щоб не побувати там

Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, головний редактор газети «Волинь-нова»

Справді, велично – не те слово! Виблискують на сонці позолочені куполи нової церкви Олександра Невського! Духовний центр на кілька поверхів, монастир, капличка, фонтан... Просто неймовірно для поліської глибинки, для села, населення якого з кожним роком зменшується. А ще навколо стільки скульптур! То розп’яття, то святий, який склав руки у молитві... Впадає в око височенна колона, зверху на якій ангел, і підпис до постаменту: «Сей памятник «Ангел хранитель» сооружен архиепископом Ровенским и Острозським (саме так – Авт.) Варфоломеем в память 1025 лет крещения Киевской Руси и открытие Ставропигиального Александра Невского женского монастиря. Русь святая! Храни веру православную – в ней же твое утверждене. 2013 ». Поруч пам’ятник видатному українцеві-холмщакові, поету, композитору і протоієрею Дмитру Павелку (1871 – 1940), велична скульптура Жінки-Матері, під якою на двох стелах викарбувано списки загиблих жителів села Городне в лавах Радянської армії під час війни з фашистами. А за нею...
Хрест. Порівняно з усією цією помпезністю – дуже скромний хрест. На ньому тризуб. Трохи нижче – Божа Матір з Ісусиком на руках. І підпис: «В пам’ять односельчанам, що віддали своє життя за волю України». Мій зір ковзнув ще нижче. До надмогильної плити. І серце заболіло всіма болями. Від якоїсь такої несправедливості, яку відчув щодо цих хлопців, імена яких на надмогильній плиті, здається, вишкрябані якимсь цвяхом (на фото). «Сахарук Іван, Сахарук Микола, Савош Тодось, Савош Василь, Савош Володя, Савош Захар…» 24 прізвища хлопців, які віддали своє життя, щоб Україна була.
Оце і є бідна вільна Україна! – розривалося серце. Пам’ятник борцям за її волю. Пам’ятник бідній вільній Україні. На фоні заможного «русского міра»...
Хотілося пригладити ці вишкрябані літери. Бо це писало Серце. Як уміло. Як дозволяв тоді ще не застиглий розчин цементу. Як дозволяли сили. Бо я тепер знаю, що їх зробив місцевий патріот Ігор Савош, який уже три роки дивиться на нас із небес… За зв’язки з УПА у 1950 році його було заарештовано і засуджено на 25 років таборів. Перед арештом він встиг заховати у лісовому мурашнику «Малий Кобзар» Тараса Шевченка, виданий у 1923 році, який був без совєтських купюр і містив три десятки ілюстрацій антиросійського спрямування. Лише після проголошення Україною незалежності Ігор Ананійович розшукав той мурашник із «Малим Кобзарем», а потім передав його у Любомльський краєзнавчий музей.
... Я стояв, вчитувався в ці прізвища і молився за них. Аж тут спіймав себе на думці, що десь це вже бачив. Відчуття де жа вю. На могилі – Божа Матір з Ісусиком на руках. Я знаю, де. На могилі незрячої одинокої жінки Надії Шишели. У листопаді 1951 року її, зв’язкову УПА, кадебісти заарештували у повстанському схроні в рідному селі Вижгів Любомльського району. Скільки випробувань-катувань-таборів довелося пройти їй, але вона не скорилася. Назавжди запам’ятав її слова: «Господи, якби вже вмирати, гріха я не матиму, бо любила і люблю Україну над усе. Заслужена моя душа перед Україною». А перед смертю вона попросила: «Не треба моєї фотографії на пам’ятнику, хай краще іконка. От будуть на могилках проходити люди, побачать зображення Матінки Божої з дитинкою, то якась добра душа помолиться заодно й за мене...»
Ці слова ніби заспокоювали. Але такий бідненький пам’ятник борцям за волю України на фоні цієї розкоші «Руси святой» виглядає принизливо. Подумки я вже запитував у владики Варфоломія, чи він цього не помічає? Ніхто ж не вимагає якогось величного пантеону. І тут згадались золоті слова Конфуція: «Краще запалити одну маленьку свічку, ніж постійно клясти темряву». Справді, які можуть бути претензії до владики Варфоломія? Почни із себе. Може, оцей маленький клаптик, ця могилка – і є твоя найбільша шана усім тим, хто віддав своє життя за Україну. Бо «Героям слава!» говорити просто. Саме тут ти зі своїми однодумцями маєте доробити те, що почав Ігор Савош. Бо легко казати, як воно має бути. Зробіть!
Починаємо. До 25-річчя Незалежності України у селі Городне Любомльського району має стояти пристойніший пам’ятник воїнам УПА. Усі небайдужі люди, політичні партії, той же архієпископ Варфоломій можуть внести свою лепту разом із газетою «Волинь-нова» (готовий вислухати Ваші пропозиції за номером – (03322) 723894). Це потрібно не мертвим – це потрібно живим. Насамперед тим, хто на останньому рубежі захищає Україну. Вони мають знати, що їхній подвиг країна ніколи не забуде.
А поки що Божа Матір з Ісусиком на руках на скромному пам’ятнику охороняють пам’ять борців за волю України середини минулого століття...

На фото: Такий бідненький пам’ятник борцям за волю України на фоні цієї розкоші «Руси святой» виглядає принизливо.
Усі фото Олександра ЗГОРАНЦЯ.