Як би не нарікали міські жителі на медичне обслуговування, їхнім проблемам далеко до того, з чим стикаються люди у селах. Ми можемо скільки завгодно ганити «швидку» чи поліклініку, але порівняно з сільськими реаліями – це квіточки...
Тамара ТРОФИМЧУК, відповідальний секретар газети «Волинь-нова»
Як би не нарікали міські жителі на медичне обслуговування, їхнім проблемам далеко до того, з чим стикаються люди у селах. Ми можемо скільки завгодно ганити «швидку» чи поліклініку, але порівняно з сільськими реаліями – це квіточки. Коли двадцять років тому я була в невістках на Львівщині, мою новонароджену дитину педіатр не оглядав чотири місяці. Лікарка не приїжджала, бо поліклініка не мала чим заправити машину. Навідалася в село тільки після погрози написати куди треба і діагностувала у доньки трахеїт
То були важкі дев’яності, коли думалося, що труднощі тимчасові. Однак у нас усе тимчасове чомусь стає постійним. Як виявилося, проблема заправки медичного транспорту нині така ж актуальна, як і два десятиліття тому. У цьому переконалася у селі Шклинь Горохівського району, де познайомилася з чудовою людиною, завідувачем місцевої амбулаторії Євгенією Олександрівною Поляк. У її віданні – 10 сіл, в яких мешкає 4 тисячі людей. У кожному лікар буває двічі на місяць, щоб провести планові прийоми. Проте цим робота не обмежується, бо є ще термінові виклики щодня, а буває й щоночі. «Через них уже хотіла кидати роботу, – зізнається Євгенія Олександрівна. – Станеться вночі аварія на трасі або ще якесь ЧП – і вже дзвонять, давай, виїжджай, бо ж близько живеш. Але я теж жива людина, мушу хоч трохи відпочити». Легше стало лише коли в ході медичної реформи на такі виклики почали їздити «швидкі». Проте Шклинь розташований на межі Луцького і Горохівського районів, тому бригади не завжди встигають добратися на місце за потрібні 20 хвилин. Тож лікарці телефонують далі, хоч і не так часто, як раніше. Напередодні президентських виборів 2010 року Шклинь отримав подарунок від Юлії Тимошенко – медичну машину «Опель». Пам’ятаєте, екс-прем’єрка роздавала їх сільським амбулаторіям, а потім Генпрокуратура порушила кримінальну справу про перевищення службових повноважень під час закупівлі машин в Австрії? «Мені докоряють, що коли ми їх віддавали, на них було написано «Програма уряду Юлії Тимошенко для сільської медицини», – сказала тоді леді Ю. – То я хочу публічно пообіцяти Президенту Януковичу, якщо вони закуплять ще 10 тисяч машин для села, ми коштом партії «Батьківщина» на кожній напишемо: «Програма уряду Януковича для сільської медицини. І я власноручно буду ці наліпки розклеювати». Сьогодні це вже історія. Від всемогутнього Януковича залишився тільки огидний спогад. Я не належу до фанатів Тимошенко, але «Опелі» пройшли перевірку часом, який показав, що це була хороша ідея. Щоправда, завідувачеві амбулаторії та сільському голові Іванові Карп’юку довелося давати пояснення про транспорт у прокуратурі і зрештою зняти наліпку «Програма уряду Юлії Тимошенко». Та це вже забулося, а машина справно служить людям. Хоч заправляти її іноді доводиться самим хворим, якщо потрібно когось, скажімо, доставити в лікарню. А як інакше бути, коли на місяць амбулаторії виділяють лише 20 літрів пального? Для невтаємниченої у тонкощі державного забезпечення людини цифра 20 літрів може здатися жартом. Однак це справді так, і як можна працювати за таких умов – не зрозуміло. Хоч у схожій ситуації перебувають не тільки медицина, а й інші державні установи – міліція, пожежні. Особливо абсурдно виглядає, коли спонсорів пального шукають правоохоронці. Про яку неупередженість органів можна говорити, якщо підприємець дарує управлінню двісті літрів бензину?.. Запитання риторичне. Отак і живемо, і коли щось зміниться – не відомо.
