Вересневе небо у неділю плакало з самого ранку, мовби передбачаючи нестерпну тугу і пекучий біль за вірним сином України і просто доброю людиною. Саме таким запам’ятався наш щирий друг, вірний товариш, душевний колега Олег Потурай (на фото)...
Вересневе небо у неділю плакало з самого ранку, мовби передбачаючи нестерпну тугу і пекучий біль за вірним сином України і просто доброю людиною. Саме таким запам’ятався наш щирий друг, вірний товариш, душевний колега Олег Потурай (на фото)...
Він не проходив мимо чиєїсь біди, образи чи несправедливості. Міг без роздумів стати на захист покривдженого, не зважаючи на регалії кривдника. Друзям та колегам імпонувала його відвертість. Коли мав щось сказати, то говорив у вічі. Тих, що шепочуться за спинами, вважав людьми, з якими не варто мати справи. Олег Потурай не мислив себе поза Україною, яку любив синівською любов’ю. Його журналістський, а згодом і письменницький талан горів пломенисто та яскраво. Це засвідчили прозові, поетичні та сатиричні твори, написані вправним та гострим Потураєвим пером. Олегове дитинство пройшло у селі Бортнів Іваничівського району, де народився 7 червня 1954 року. Саме звідси проліг його шлях до «красного письменства». У 1976 році після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка працює у львівських газетах «Вільна Україна» та «Ленінська молодь». Згодом повертається в рідні пенати. Його публікаціями зачитувалися в Іваничівському районі, коли був на посаді заступника редактора газети «Колос», на Ківерцівщині, де редагував газету «Ленінським шляхом». У середині дев’яностих років минулого століття очолював колектив «Луцького замку», працював у газеті «Слава праці» Луцького району. Його ім’я знали також читачі «Волині-нової», всеукраїнських видань «День», «Вісник+К» та інших. Олег Гнатович очолював обласну організацію Національної спілки письменників України, був членом Національної спілки журналістів України. Його праця на ниві журналістики відзначена нагородою НСЖУ — Золотою медаллю української журналістики. На жаль, недільного дня догоріла свіча поета. Смерть вирвала з рядів журналістів та письменників доброго товариша, вірного друга, щирого й цікавого співрозмовника, який мав багато творчих задумів та життєвих планів. Не судилося… Секретаріат та правління обласної організації Національної спілки журналістів України, вся волинська журналістська родина глибоко сумують з приводу смерті Олега Гнатовича Потурая і висловлюють щирі співчуття сім’ї та родині покійного. Хай рідна земля, яку ти сходив і яку любив, буде тобі пухом і береже твій спокій.
