СІЮ, СІЮ, ГРЕЧКОЮ ПОСІВАЮ, З НОВИМИ ВИБОРАМИ ВАС ВІТАЮ!

Остання декада серпня була ознаменована не лише емоційно-патріотичними заходами на честь найголовнішого національного свята України, а ще й низкою економічних подій, які викликали резонанс у суспільстві... Серед них – списання закордонними інвесторами боргу нашій державі, що було подано нам, пересічним українцям, як великий успіх Кабміну

Алла ЛІСОВА


Йдеться про 20 відсотків усієї суми – близько 4 мільярдів доларів. А решту запозичень реструктуризовано на чотири роки. Про це пафосно говорили на підсумковому засіданні уряду, де заступник його голови назвав нинішніх міністерських чиновників «рабами на галерах», які працюють 24 години на добу, а міністру фінансів її колеги бурхливо аплодували.
Мене відразу охопило здивування: а чому така радість? Ще ж учора говорили про дефолт і комунальну катастрофу. Чи так само втішаться наші громадяни перед телевізорами, почувши цю інформацію? І хоч я ніколи не була і не є прихильником головного радикала Олега Ляшка, але його публічний випад на цьому відкритому засіданні («Нехай оцінку роботі уряду дадуть люди на вулиці») і демарш на знак протесту проти пануючого в залі «одобрямсу» сприйняла схвально.
А потім почала міркувати. О’кей! Можливо, ми не маємо повної і достовірної інформації про те, що відбувається, так би мовити, «за кулісами», тому й не здатні реально оцінити багатьох процесів, у тому числі останнє велике досягнення у переговорах щодо списання боргів. Зрозуміло, певний позитив є: вдалося уникнути дефолту, якого так усі боялися. Друге: міжнародні інвестори отримали позитивний сигнал про нібито стабілізацію ситуації в нашій країні (тільки яку?). І, напевно, варто за це подякувати Наталії Яресько, яка, схильна вважати, в наших непростих реаліях працює самовіддано. Але щоб для себе глибше з’ясувати, чи є підстави для великого торжества, вирішила прислухатися до роздумів економістів–аналітиків. І що ж?
Більшість із них не бачить аж надто оптимістичного результату й критично оцінює переговорний процес. Вони переконані: це найменше, чого можна було досягти, адже українська сторона отримала від кредиторів лише половину з того, що просила. Для прикладу називають Грецію, якій списали суму в 2,6 раза більшу. Свого часу і Польща, економіка якої переходила на ринкові умови, домоглася того, що їй «подарували» 50 відсотків заборгованих кредитів. А в нас же війна і анексія Росією Криму! «Треба було з самого початку просити списання 75 відсотків боргу, тоді б ми отримали прийнятні умови», – вважає відомий економіст Андрій Новак. Він упевнений, що уряд втратив слушний момент для вигідної Україні реструктуризації її боргових зобов’язань. Окрім того, всім відомо, що реструктуризація зовнішнього боргу для нашої держави – одна з рекомендацій програми розширеного фінансування МВФ. До слова, відсоткові ставки для України не стали меншими, а навіть дещо зросли.
Тепер про конкретне і більш наближене до громадян. Стало відомо, що уряд вирішив заощаджені таким чином кошти вкласти у підвищення соціальних стандартів. Їх спрямують на збільшення мінімальних зарплат і прожиткового мінімуму. Такий хід деякі аналітики вважають нічим іншим, як піар–ходом перед виборами. Довелося почути навіть дуже критичну оцінку: мовляв, це ж та сама гречка, якою підкуповують електорат… Треба ж піднімати рейтинг!
Та як би це не називали, у гаманцях простих українців назріває справжній дефолт. Тому навіть незначне зростання доходів — для них великий плюс. Адже прожити зараз на мінімалку в 1218 гривень на місяць (з 1 вересня підвищать до 1378 гривень) — це майже те саме, що виконати складний цирковий трюк. А ще ж не настав осінньо-зимовий період, який цього року справді лякає усіх. Бо підстави є. Вже й тепер, за нинішніми тарифами, сплачують не всі споживачі. Тому українці зовсім не впевнені, чи вдасться відвернути комунальну катастрофу. Навіть якщо дефолту уникнути вдалося.
Ще один небезпечний момент. Трагічні події у Раді та під нею в останній день серпня можуть стати вирішальними для нинішньої політичної еліти країни. Майбутнє демократичної коаліції під великим питанням, а в парламенті вже ходять чутки про нову «ширку». Ця перспектива виглядає цілком реальною напередодні місцевих виборів. Не виключено, що «Опозиційний блок» хоче взяти реванш. Коаліція, створена внаслідок Майдану та дострокових виборів, тріщить по швах, і в цьому провина всіх учасників політичного процесу.
Так, світ не хоче війни в Європі. Так, нам списали борги не за «гарні очі». Так, Україна — далеко не найсильніший гравець на геополітичному просторі, особливо тепер, коли її виснажує воєнний конфлікт із підступним ворогом. Цей перелік можна продовжити… Але висновок напрошується один: якби наші обранці виконували покладені на них законом і народом завдання, якби думали не лише про майбутні вибори і дбали не лише про рейтинги, багатьом трагедіям вдалось би запобігти.
Українці здатні все витерпіти, все зрозуміти. Тільки з ними треба постійно (не тільки у час виборів) вести чесний діалог і не фальшивити.