Нещодавно ректору Луцького технічного університету, професору, доктору технічних наук Віктору Божидарнику в Києві вручено медаль “Незалежність України” Міжнародного академічного рейтингу популярності “Золота Фортуна”, якої удостоєний очолюваний ним вуз...
Нещодавно ректору Луцького технічного університету, професору, доктору технічних наук Віктору Божидарнику в Києві вручено медаль “Незалежність України” Міжнародного академічного рейтингу популярності “Золота Фортуна”, якої удостоєний очолюваний ним вуз. Наш кореспондент зустрілася з Віктором Божидарником і взяла у нього інтерв’ю.
— Вікторе Володимировичу, розкажіть, будь ласка, детальніше про участь вашого вузу у названій акції і про отриману нагороду. — Це престижна міжнародна акція, яка в Україні відзначає своє десятиріччя. Приємно, що нашому вузу запропонували взяти в ній участь. Необхідну інформацію надіслали організаторам акції, а також окремі дані вони брали, як видно, у Міністерстві освіти і науки України. “Золота Фортуна” знана у багатьох країнах світу. До речі, в Україні серед організаторів рейтингу — президент Національної Академії наук, академік Євген Патон, митрополит Київський і всієї України Володимир. Він, а також прем’єр-міністр України Віктор Янукович надіслали вітання учасникам і гостям цієї акції з нагоди десятиріччя створення цього міжнародного рейтингу в Україні. “Золота Фортуна” передбачає підтримку і нагородження державних діячів, керівників українських підприємств, представників науки, освіти, спорту і культури, які своїми знаннями, працею, натхненням примножують матеріальні та духовні цінності, власне, вносять вагомий вклад у розбудову нашої держави. Приємно, що й ми потрапили до такої славної когорти. — Нагороду ви отримали саме за минулорічні досягнення? — Можна сказати — і так, і ні. Адже досягнуте нами у минулому році не є випадковістю, а результат праці колективу багатьох попередніх років. І все ж, думаю, було враховано зростання наукового потенціалу вузу, що особливо тішить мене, як ректора. Лише за минулий рік кандидатські дисертації захистило 27 наших викладачів, та ще одну докторську. На нинішній рік планується захист 34 кандидатських та п’яти докторських дисертацій. Гадаю, що далеко не кожен вуз може подібним похвалитися. — А з скількох спеціальностей університет готує фахівців і чи буде зростати їх число? — Вже сьогодні випускникам шкіл можемо запропонувати на вибір 24 спеціальності. Окрім того, нині ліцензуємо і акредитуємо чотири нових престижних, конкурентоздатних на ринку праці професії. — Може ви їх назвете? — Мені б не хотілося передчасно розкривати, так би мовити, карти. Адже не секрет, що маємо конкурентів. На Волині, окрім ще одного державного, є й до десятка вузів недержавної форми навчання. Але, гадаю, що наші наміри стануть дійсністю, це лише справа часу. Ось тоді, коли матимемо відповідні документи, обов’язково повідомимо у пресі, запросимо на навчання до нас випускників шкіл. — Уже стало традицією вузу брати під свою опіку окремі школи, які дають своїм випускникам рекомендації до вступу в університет. Маєте ви вже і своє профтехучилище, кращі випускники якого знову ж таки поза конкурсом вступають на навчання у вуз. — До речі, назване вами профтехучилище, яке колись називалося десятим, буде коледжем університету. Про це є відповідне рішення. Нині у Києві ліцензуються і акредитуються спеціальності, які запропонує наш коледж вступникам у новому навчальному році. До речі, хотів би сказати добре слово про директора коледжу Святослава Козачука, з яким легко і приємно співпрацювати. Його не треба “підштовхувати”, бо директор сам має багато цікавих ідей і задумів, аби ми їх тільки встигали реалізовувати. — В обласному управлінні освіти і науки доводилося чути, що нібито ви берете під своє крило Любешівське профтехучилище. — Любешівське профтехучилище вже є нашим. Але ми не хочемо, аби воно лишалося просто училищем. Маємо намір на його базі відкрити ліцей для дітей з поліської зони, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС. Хочемо набрати туди обдарованих дітей з Маневицького, Камінь-Каширського, Любешівського районів. Я переконаний, що там є свої “ломоносови”. І їх треба підтримати, дати дорогу в життя. В училищі є гуртожиток, їдальня, харчуватимуться ці діти за рахунок так званих чорнобильських грошей. Наші викладачі там читатимуть певний курс лекцій, прийматимуть заліки, буватимуть на випускних екзаменах. А потім ліцеїсти, які, звичайно ж, мають державні пільги постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, скористаються ними при вступі на обрані факультети нашого університету. — Цікаво, а до технікумів, як їх нині називають вузами І—ІІ рівня акредитації, руки ще не доходять? — Думаю, що вже з наступного навчального року матимемо під своїм крилом Ковельський механічний технікум. Він готує нині фахівців кількох спеціальностей. А у нас їх, як я вже казав, до трьох десятків. Є намір розвивати технікум до коледжу, щоб там готували бакалаврів, а згодом кращих з кращих забирати в університет, щоб тут вони здобували дипломи магістрів. Саме у такій співпраці бачу перспективу подальшого розвитку технікумів і університету. — Вікторе Володимировичу, скажіть відверто — чи вуз має клопоти із працевлаштуванням своїх випускників? — Поки що у нас такої проблеми немає. Можу навіть перехреститися перед тим, як скажу, що лише той, хто не хоче працювати, не влаштовується на роботу. На окремих факультетах уже на четвертому курсі забирають наших студентів, пропонуючи їм роботу по кілька днів на тиждень і заробітну плату не менше 400 гривень. Було таке, що, почувши відмову від роботи, бо, мовляв, невисоку плату пропонують, скажу відверто, я навіть розсердився. Моїх окремих студентів кількаденна робота на тиждень за 400 гривень уже, бачите, не влаштовує. А я, ректор вузу, доктор наук, професор, маю офіційний, затверджений Міністерством освіти і науки оклад у 650 гривень. То, скажіть, хіба можна порівняти мою роботу з тією, яку пропонують випускникам університету? Тож ще раз хочу сказати — без роботи хороший фахівець не залишається. — Знаю, що Луцький технічний університет і його ректор мріють про статус Національного. Думається, що нагорода Міжнародного академічного рейтингу “Золота Фортуна” теж відіграє певну роль у здійсненні вашої мрії. — Повинен сказати, що ми не тільки мріємо про статус національного вузу, а розробили конкретну програму, виконання якої дасть нам право ставити це питання перед державними органами. Зрозуміло, що роботи ще дуже багато. Але мені хочеться вірити, що все-таки у майбутньому до назви Луцький технічний університет додасться ще одне слово — Національний. Бесіду вела Анастасія ФІЛАТЕНКО.
