У Вічинях Рожищенського району освятили могилу одного з учасників бою під Береськом у 1943 році...
У Вічинях Рожищенського району освятили могилу одного з учасників бою під Береськом у 1943 році
Микола ВАВРИНЧУК, доросинівський сільський голова
Протягом багатьох років совєтська пропаганда трубила про тісний зв’язок УПА з німецькими окупантами, називаючи повстанців прислужниками фашистів. Проте факти свідчать про інше. Тільки за 1943 рік задокументовано понад сто боїв між повстанцями та окупантами і поліцаями. У цьому ряду стоїть і зіткнення біля села Береськ Рожищенського району 26 вересня 1943 року. Нещодавно в селі Вічині Рожищенського району урочисто освятили хрест на місці поховання повстанця Петра Козака, який брав участь у бою під Береськом. З приходом совєтів його могилу сплюндрували. Та пам’ять людську не стерти. Разом із краєзнавцями Олександром Олексюком із Торчина Луцького району та Ананієм Губієм із Вічинів ми встановили надгробок та хрест. Про місце поховання і обставини розповіли старожили Ананій Яручик та Євгенія Баранчук, які були свідками тих подій. Пом’янути свого побратима приїхали керівник Братства вояків ОУН — УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура Василь Кушнір, керівник районного відділу Братства Ананій Домбровський та колишні повстанці. Освячення здійснив настоятель місцевого Свято-Преображенського храму отець Микола. Потому відбулася громадянська панахида, під час якої я ознайомив присутніх із перебігом бою на основі спогадів учасників та історичних досліджень. Так, 25 вересня 1943 року повстанська розвідка донесла, що в селище Торчин прибули німці, угорці, власовці та поліцаї. Вони мали очистити від повстанців західну частину Рожищенського району і вийти до меж Турійського району. Повстанці прийняли рішення дати бій. На допомогу місцевим прибуло кілька десятків бійців рейдуючого загону імені Богуна. Близько 9-ї години ранку окупанти чисельністю близько 700 чоловік на автомобілях, підводах та трьох танкетках виїхали до села Хорохорин і почали шикуватися у бойові порядки. Перша лінія була сформована з поліцаїв. У другій йшли власовці. А вже у третій — німці та угорці. Зайнявши фронтом близько 2 кілометрів, шеренги рушили до Береська. Танкетки навмання зробили декілька пострілів. У цей час боєць рейдуючого загону Галайди Іван Мельничук зробив сигнальний постріл. Одразу вдарили кулемети та автомати. Багато ворогів були вбиті. Танкетки зав’язли у болоті за 1,5 кілометра від піхоти і через густі верболози не могли вести прицільний вогонь. Але німці ще кілька разів пробували піднятися в атаку та тільки зазнавали втрат. Протистояння тривало до обіду. Понад сотню ворогів було вбито і поранено. Повстанці також мали втрати. Здавалося, німці ось-ось прорвуть оборону. Але з села Мочалки Турійського району на 12 підводах прибуло на допомогу 58 повстанців. Під їхнім прикриттям решта відступили на новий рубіж. Відступ упівців прикривали кулеметники Микола Гура з села Семереньки Локачинського району з побратимом Юрком та Микита Демчук із Ворончина Рожищенського району, який влаштував вогневу точку у копці, де селяни ховали картоплю на зиму. Нападники пішли в атаку. Кулеметники підпустили німців близько і лише тоді вдарили. Чимало зайд залишилися в українській землі. Закінчилися набої і кулеметники почали відступати. Микита Демчук прикривав хлопців. По обіді по німцях вдарили бійці загону «Котловина», яких з-під Луцька привів Юрій Стельмащук на псевдо Рудий. Німці спішно відступали. Залишили по собі 24 вбитих. Розвернулися і танкетки. Одну з них повстанці підбили. Коли повернулися до місця, де оборонявся Микита Демчук, то побачили його геть закривавленого. Приклад гвинтівки розтрощений, а в руці боєць тримав багнет. Поруч лежало чотири мертвих ворожих солдати. Так геройськи боронили землю повстанці, подвиг яких присутні вшанували хвилиною мовчання. Ще десятки учасників того бою лежать у полях, без могил, проте пам’ять про них жива.
На фото: Пам’ять про загиблих повстанців живе у серцях сучасників. Фото з архіву Миколи ВАВРИНЧУКА.
