ГРОМАДА — ВЕЛИКИЙ ЧОЛОВІК!

Що вибори місцевої влади відбудуться 25 жовтня — ні в кого не викликає сумнівів. Однак дуже хотілось би, щоб явка виборців була якнайвищою, а не 70 відсотків, як за деякими прогнозами; щоб тих, хто згоден продати свій голос будь–кому, хто заплатить 500 гривень, було якнайменше. Нині таких, за результатами соцопитувань, близько 50 відсотків. Ці сумні прогнози свідчать як про апатію і зневіру виборців, так і про зубожіння населення

Микола ВЕРЖБИЦЬКИЙ, колишній працівник Луцького автозаводу, 76 років

Як уникнути цього надалі місцевій владі, яка працюватиме вже в нових умовах децентралізації? Що робити, щоб виборці довіряли їй? Вона мусить не на словах, а на ділі вирішувати їхні проблеми, вірою і правдою служити своїй громаді. Передумови для цього з’являються: збільшення фінансування місцевих бюджетів на 40 мільярдів гривень, політична воля Президента, Верховної Ради.
З чого необхідно почати? У кожному селі, селищі, райцентрі області за «старих» влад накопичилася маса проблем, завдань, питань, яких ніхто не вирішував, — як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Що робити з цією «спадщиною» десятиліть, а то і століть? Потрібно не замовчувати її, а усвідомити, обговорити громадою і визначати почерговість подолання проблем.
Наприклад, у селі (надалі автор розглядатиме тільки сільську проблематику) є школа, споруджена ще на початку минулого століття. Проблема: ремонтувати чи побудувати нову? Нема дитсадка (або ж існують проблеми з його фінансуванням). Нема безпечного ставочка, де діти літньої пори могли б купатися і навчитися плавати (вміння плавати для дитини не менш важливе, ніж уміння читати).
В якомусь із сіл цвинтар знаходиться за півкілометра від нього, але весняної пори ця віддаль для транспорту стає майже неподоланною. Фельдшерсько–акушерський пункт на грані закриття або й зовсім відсутній. А наші горезвісні дороги не наближають хворого до медпункту у віддалених селах.
Я не хочу говорити про наші волинські дороги, зайнятість населення, стан культури у наших селах (культура — один із найважливіших засобів боротьби зі злом). Бо всіх наших проблем, завдань, бід, сподівань і надій не перелічити. Але найболючіші і найактуальніші потрібно поступово вирішувати відповідно до їхньої важливості для села.
Хто це може зробити? У кожному селі необхідно створити ініціативну групу. Чисельність її залежить від кількості населення. Це може бути 2–3 людини чи більше. Головне, щоб ці люди вболівали за своє село, були його патріотами, бажали йому кращої долі. Тут не обійтися без думок сільського вчителя, медика, священика. Члени ініціативної групи знають проблеми своєї малої батьківщини. Вони повинні зафіксувати їх на папері, на зустрічах з односельчанами перевірити їхню актуальність. Велику допомогу можуть надати місцеві краєзнавці, працівники засобів масової інформації.
Автор є прихильником як децентралізації управління, так і адміністративної реформи. Щоб вона була успішною, влада має знати, чого чекають від неї люди, щоб проблеми малих сіл не загубились у проблемах великих громад. А головне — щоб не були проігноровані центральною владою. Пропоноване може стати дуже корисним новим громадам як дороговказ цілей і завдань. Громаді, як і людині, слід пам’ятати: коли хочеш, щоб щось було зроблено добре, — зроби це сам!
Громада — великий чоловік! Вона сама здатна вирішувати дуже складні і затратні завдання: будівництво церков, дитячих садочків, доріг. Як старий лучанин, не можу не сказати про деякі, на мій погляд, найважливіші питання нашого міста. Це вирішення проблеми зайнятості громадян, особливо молоді; переробка сміття і побутових відходів; відкриття медичного факультету у нашому університеті; встановлення бюветних джерел питної води у найбільш густонаселених районах нашого міста і, звісно, міські дороги й тротуари.
І останнє. Я хочу звернутися з великим проханням до викладачів і науковців відповідних кафедр волинських вишів: давайте теми курсових робіт, що стосуються проблем наших населених пунктів. Висновки можуть зберігатися у наукових бібліотеках місцевих вузів і стати основою колективної книги про проблеми Волині.
Дорогу осилить той, хто йде.
м. Луцьк