Наступної сесії обранці громади обговорять звернення до Кабінету Міністрів щодо закриття Ковельського державного заводу кормових додатків. Проект рішення з цього питання оприлюднено на сайті міської ради...
Наступної сесії обранці громади обговорять звернення до Кабінету Міністрів щодо закриття Ковельського державного заводу кормових додатків. Проект рішення з цього питання оприлюднено на сайті міської ради
Мар’яна ВЕРБІВСЬКА
Це підприємство утилізує та переробляє відходи тваринного походження, неякісні харчові продукти та продовольчу сировину. Ще десять років тому йшла мова про реконструкцію та модернізацію спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів, зокрема й ковельського, якому згідно з урядовою програмою було обіцяно 4,5 мільйона гривень для сучасного обладнання, що знешкоджуватиме технологічні парогазові викиди. Згодом тут і справді було змонтовано нового котла. Його навіть продемонстрували урядовцям, влаштували з цього приводу показовий семінар, однак невдовзі на підприємстві розгорівся скандал – правоохоронні органи виявили мільйонну розтрату бюджетних коштів. Керівництво заводу змінилося, але проблеми залишилися старі. У 2009 році державна екологічна інспекція у Волинській області перевірила дотримання підприємством природоохоронного законодавства і встановила, що воно не виконало припис щодо утилізації кісток тварин та паспортизації пилогазоочисного устаткування. Ковельський державний завод кормових додатків – підприємство державної власності. Воно запрацювало ще 1978 року. Хоча оснащення тут підремонтовують і навіть кілька років тому за кошти обласного бюджету лагодили пилогазоочисну установку, такі намагання швидше нагадують байку Глібова «Охрімова свита», коли латають в одному місці, вкорочуючи в іншому. Тому зусилля заводчан не рятують жителів Ковеля-2 від смердючих викидів, які нагадують газову атаку. Огидний сморід час від часу, особливо влітку, проникає через вікна в будинки містян. Обурені таким неприємним сусідством, вони вже не раз збирали підписи під зверненнями до влади з вимогою закрити ветсанзавод. Щоб він став екологічно безпечним, не забруднював навколишнє середовище, його потрібно або модернізувати, або перепрофілювати, або зовсім закрити. Ковельчани, що сусідять із виробництвом, від якого погано пахне, давно налаштовані підтримати останній варіант. Однак тоді проблема переробки відходів тваринництва на Волині ще більш загострилася б. Адже це підприємство – єдине в нашій області переробляє й утилізує тваринні відходи не тільки з Ковеля та Ковельського району, а й з Нововолинська, Турійська, Володимира-Волинського, Горохова, Локачів, Луцька, Рожища, Торчина. Неважко уявити, куди б переробники вивозили пір’я, внутрішні органи птиці, продукти інкубації, відходи від забою, зокрема внутрішні органи великої рогатої худоби і, звичайно, кістки. Швидше за все це потрапило б у лісопосадки та яри… Депутати міської ради зайняли послідовну позицію, відстоюючи інтереси територіальної громади. Зокрема, на сесії, що відбулася в листопаді 2011 року, вони просили обласну владу при формуванні обласного бюджету на 2012-й передбачити для ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» 570 тисяч гривень для обладнання системи збору та конденсування парогазових і неорганізованих викидів, а також устаткування для переробки відходів тваринного походження. Кілька місяців потому, в квітні 2012-го, адресували звернення прем’єр-міністрові України, Міністерству аграрної політики, наголошуючи, що до виконавчого комітету Ковельської міської ради постійно надходять скарги мешканців, які нарікають на їдкі неприємні запахи – результат діяльності підприємства. Для невідкладних заходів, що поліпшили б екологічну ситуацію, депутати просили виділити з державного бюджету один мільйон гривень. У серпні того ж року члени постійної комісії міськради з питань житлово-комунального господарства, екології, благоустрою разом із спеціалістами – екологом, лікарями, інспектором управління ветеринарної медицини – перевірили дотримання норм екологічної безпеки і встановили, що система очистки від речовин із неприємним запахом (одорантів) не дає належного ефекту. Тому обранці громади знову звернулися до високопосадовців подбати про державне підприємство, адже виділяти кошти з місцевих бюджетів на його реконструкцію не можна. Вкотре про цю проблему депутати нагадали міністру аграрної політики та продовольства у квітні 2013-го, коли підприємство реорганізували, приєднавши до ДП «Укрветсанзавод» і створивши його Ковельську філію. Але нова вивіска нічого не змінила. Щоб технічно переоснастити пилогазоочисну установку для очистки викидів від неприємних запахів, обранці громади просили виділити з державного бюджету 220 тисяч гривень. На їхню думку, цих коштів вистачило б, аби удосконалити виробництво ветсанзаводу, стабілізувати екологічну ситуацію та зняти соціальну напругу. Однак складається враження, що у високих кабінетах ковельчан не чують. – З Києва нам радять шукати гроші з місцевих ресурсів, – розповідає міський голова Олег Кіндер. – Але якщо власник підприємства – держава – не може дати йому лад, то нехай просто призупинить його шкідливу діяльність, перенесе виробництво за межі міста або виставить на приватизацію. Тоді, можливо, за справу візьметься бізнес, який шукатиме інвестиції для модернізації заводу. Власне, з такою пропозицією хочуть звернутися депутати до нового очільника Міністерства аграрної політики і продовольства. Проект рішення з цього питання вже зареєстровано у міській раді. Депутати обговорюватимуть його на наступному сесійному засіданні. Не так давно Ковель мав реальний шанс залучити мільйонні іноземні інвестиції. Однак закордонний бізнес любить спокій, врівноважене розв’язування проблем, а не пустопорожній галас, який здійняли довкола пропозиції спорудити сміттєпереробне підприємство окремі місцеві політики, сподіваючись заробити сумнівні дивіденди. Тепер вони знову намагаються отримати бонуси на проблемі ветсанзаводу, яку нібито може розв’язати будівництво … нового сучасного екологічно безпечного сміттєпереробного підприємства, аналог якого ще тільки проектується у Нововолинську! Де ж були ці патріоти, коли іноземні інвестиції фактично просилися до міста?
