Минулої п’ятниці кричущий випадок стався з учасником АТО, який хотів доїхати до Нововолинська зі Львова автобусом Ковель–Трускавець. Оскільки вільних місць у салоні не було, квитка в касі не дали...
Алла ЛІСОВА, редактор відділу економіки газети «Волинь-нова»
Минулої п’ятниці кричущий випадок стався з учасником АТО, який хотів доїхати до Нововолинська зі Львова автобусом Ковель–Трускавець. Оскільки вільних місць у салоні не було, квитка в касі не дали. Молодий чоловік мав необережність показати водієві своє посвідчення і попросився сісти. Він готовий був заплатити гроші, аби їхати бодай стоячи. Однак… «Хазяїн» автобуса вирішив по-своєму: «Ти мені тут не треба!» – кинув і зачинив перед ним двері. Пасажири зробили вигляд, ніби нічого не сталося… Вони навіть не висловили обурення, не кажучи вже про те, що мали би змусити нахабу попросити вибачення і запросити вчорашнього солдата в автобус
Це вже не перший випадок хамського поводження перевізників із тими, хто ще зовсім недавно перебував під «Градами» ворога, ризикував життям, аби ми з вами вели звичний спосіб життя, не задумуючись над тим, що не сьогодні —завтра путінські сепари можуть бути не лише на Сході… Прикро, що цього не розуміють не лише такі горе-водії, для яких найголовніше – виторг на маршруті, а й багато хто з нас, пасажирів, котрі воліють за краще у таких конфліктних ситуаціях зайняти нейтральну позицію, мовляв, мене це не стосується. Але ж ніхто не застрахований від того, що подібне може торкнутися і його родини. Боляче стає, коли стикаєшся з фактами байдужості, черствості, а то й звичайної халатності стосовно бійців. Чому, скажіть, будь ласка, поранений у боях за рідну землю солдат повинен вибивати свою законну(!) зарплату через суд? Чому батько загиблого Героя, якому досі печуть останні слова сина, що його мали благословити до шлюбу, повинен оббивати пороги різних інстанцій, щоб отримати потрібну довідку й належні виплати? Чи таке можливе в цивілізованій країні? А ми все твердимо про прагнення бути в Європі! Треба, напевно, менше говорити, а більше вчитися і на ділі доводити, чого варті. Кілька дзвінків із Рівненщини та один – зі Львівщини отримала після публікації «Нововолинський кіборг повернувся ...на білборді». Родичі тих, хто не прийшов з війни або став інвалідом, просили номер телефону батька нововолинського Героя. Вони сподіваються, що Володимир Іванович Демчук допоможе їм достукатися у потрібні чиновницькі кабінети, підкаже, як отримати гроші, посвідчення тощо. До речі, вчора у шахтарське місто, де на фасаді Нововолинського ВПУ відкривали меморіальну дошку Вадиму Демчуку, приїхало більше десяти його побратимів із різних куточків України. Для батька, сина якого бойові товариші вважають справжнім Героєм, це велике щастя… А тим часом на Всеукраїнському форумі учасників АТО Президент Порошенко, називаючи події на Донбасі «вітчизняною війною за незалежність», сказав, що виконання соціальних зобов’язань держави перед військовими має стати пріоритетним. Глава держави заявив, що в 2016 році буде суттєво збільшена заробітна плата військовослужбовцям, і висловив надію, що частина бійців повернеться в армію на контрактну службу. Водночас Петро Порошенко підписав наказ про створення в Києві та в регіонах соціальних центрів допомоги учасникам АТО, які повинні всебічно опікуватися вчорашніми воїнами. Якби ж то це все справдилося! Усі ми добре розуміємо, що до кінця війни ще далеко. Тому так важливо проявляти терпимість, розуміння і співчуття до тих, хто в цьому затяжному воєнному конфлікті поніс і несе непоправні втрати. Впевнена: у суспільстві, де через політичну та економічну розбалансованість погано діють закони, компенсація має відбуватися за рахунок найголовнішого закону життя – людяності.
