Останніми днями, мов комахи перед дощем, заметушилися соціологи. І це не дивно, бо ж залишилося лише декілька днів до виборів представників органів місцевого самоврядування. Рейтинги, партії, електорат, вибірки…
Мирослава КОЗЮПА, редактор відділу розповсюдження і творчого розвитку газети «Волинь–нова»
Останніми днями, мов комахи перед дощем, заметушилися соціологи. І це не дивно, бо ж залишилося лише декілька днів до виборів представників органів місцевого самоврядування. Рейтинги, партії, електорат, вибірки…
Один поперед одним хизуються дослідницькими «трофеями», і усі сходяться в одному: рівень тих, хто ще не визначився, кому віддати свій голос, як ніколи високий. Також передбачають низьку явку, що стає предметом гострих дискусій «експертів» на різноманітних телеканалах. Іноді складається враження, що деякі політики самі не до кінця усвідомили, що ж то намудровано в тому законодавстві та як себе вести. І справді, нововведення кардинальні, а ніхто не намагається розтлумачити звичайним виборцям, як треба голосувати. Варто сказати, що обирати міських (у населених пунктах до 90 тисяч виборців), сільських голів, депутатів сільських і селищних рад будемо, як і раніше, — переможе той, хто отримає більше голосів, аніж суперники. Вибори ж обласних, районних, міських рад відбуватимуться за іншою, досі нікому не відомою, схемою. Як і належить, просвітницьку справу у свої руки взяла одна з громадських організацій. Аби наочно показати повний цикл виборчого процесу — від реєстрації до підрахунку голосів, її програмісти створили гру. Онлайн–продукт зроблений у формі «стрілялки», а гравець виконує роль кандидата в депутати місцевої ради. Вже перший етап гри я програла, бо не змогла, як і багато партій, що йдуть на вибори, «відстріляти» достатньої кількості жінок для своєї команди. Але мене відразу заспокоїли, що це не страшно: ЦВК своїм рішенням, яке підтверджене судом, дозволило на перший раз не набирати партіям «жіночої» квоти. Наступні етапи реєстрації, агітації, викиду чорного піару пройдено успішно. «Ви правильно обрали гасла. Нічого конкретного. Голослівні обіцянки. Рухайтеся далі», — з такою символічною підтримкою переходжу до наступного етапу гри… А далі потрібно зрозуміти: обирати будемо тільки партії! Сили, які подолають 5–відсотковий бар’єр, відповідно до отриманої кількості місць приведуть у місцевий парламент тих політиків, які в межах міста, району чи області отримали більше голосів. Тобто всі кандидати, які зараз працюють на округах, ведуть внутрішньопартійну конкуренцію, бо стануть депутатами лише здобувши більше голосів, ніж їхні однопартійці у сусідніх округах. Якщо виборцям подобається кандидат, то вони мусять голосувати за партію, яка його висунула, якщо ж симпатизують політичній організації — автоматично мають проголосувати за кандидата від цієї політсили у своєму окрузі. Схема, придумана законотворцями, може призвести до того, що деякі виборчі округи матимуть відразу декількох представників від округу з різних партій, а інші — жодного. «Нехай правила виборчої гри заплутані і чудернацькі. Нехай підрахунок складний. Нехай правила політики іноді цинічні й нещирі. Але нам треба грати в цю гру. І нам у цій грі відведена головна роль. Роль виборця. Ми маємо скористатися нагодою привести до влади достойних і чесних людей, яким ми зможемо довірити будувати наше маленьке затишне щастя. І яких ми потім будемо контролювати. Зустрінемося на виборчих дільницях 25 жовтня 2015 року», — таким мудрим закликом творці гри повертають нас у реальність. Справді, цього разу власна пасивність може залишити виборців без представника своїх інтересів у відповідній раді.
