Народ кляне владу, і водночас лише кожен другий іде на вибори. Яким із запропонованих способів, на вашу думку, можна збільшити явку: позбавляючи субсидій тих, хто не голосує; роздаючи по 500 гривень тим, хто проголосував; даючи на вибори замість одного дня цілий тиждень, як зробив Лукашенко у Білорусі? Або запропонуйте ваш варіант...
Народ кляне владу, і водночас лише кожен другий іде на вибори. Яким із запропонованих способів, на вашу думку, можна збільшити явку: позбавляючи субсидій тих, хто не голосує; роздаючи по 500 гривень тим, хто проголосував; даючи на вибори замість одного дня цілий тиждень, як зробив Лукашенко у Білорусі? Або запропонуйте ваш варіант...
Володимир КАРПУК, народний депутат України V–VI скликань (м. Луцьк): — Треба чітко усвідомити, що вибори — це не тільки право, а й обов’язок. У законодавстві деяких країн справді є адміністративна і навіть кримінальна відповідальність за неявку на вибори. Якщо люди віками звикли перекладати вину за свої негаразди на владу, і не хочуть нічого змінювати, можливо, на певний період варто законодавчо запровадити відповідальність за неучасть у виборах. Громадяни самі мусять зрозуміти, що байдужість одних та продажність інших породжує владу, яка розчаровує.
Ірина ФАРІОН, народний депутат України VII скликання (м. Львів): — Загал хоче, щоб політики були відповідальні. А як вони можуть бути такими, якщо безвідповідальний сам народ? Один мій побратим, який зараз воює, на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав: «А що було б, якби з добровольчого батальйону 40 відсотків відмовилося йти у бій?» Не маю відповіді на це запитання. Проте людям, які не голосували, особисто я виявлятиму зневагу. І коли мене питатимуть як політика, що зробила, то я у відповідь питатиму, чи ти був на виборчій дільниці?
Микола ВЕЛЬМА, головний редактор газети «Вісті Ковельщини», заслужений журналіст України (м. Ковель): — По–перше, щоб виборці хотіли голосувати, треба, аби вони бачили, що депутати роблять конкретні справи. На жаль, у нашій країні не завжди так є. По–друге, цього року була дуже коротка передвиборча кампанія, і люди не встигли ознайомитися з програмами кандидатів. Не зовсім чітко працювали виборчі комісії. Наприклад, на календарі вже 29 жовтня, але навіть ми, журналісти, не можемо довідатися про офіційні дані результатів голосування у Ковелі. Люди втратили віру у справедливість. Ціни ростуть, народ біднішає, тож неявка на вибори — своєрідна форма протесту.
Соня КОШКІНА, шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег» (м. Київ): — Багато в чому фактор явки пов’язаний з політикою держави. Якщо влада зацікавлена у проведенні демократичних виборів, то інформаційні зусилля державної машини, яких вона має достатньо, будуть спрямовані на інформування громадян: чому важливі вибори, чому треба взяти у них участь, чому треба зробити відповідальний вибір. Але коли влада, точніше її верхівка, розуміє, що результати виборів у деяких регіонах їй не зовсім вигідні, вона займатиме іншу позицію.
Данило ПОШТАРУК, директор-художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України (м. Луцьк): — Не думаю, що якісь репресивні методи будуть правильними. Треба добитися того, щоб люди вірили у владу, щоб її представники були порядні і вирішували державні чи комунальні питання, оскільки йдеться про місцеві вибори. Чому громадяни не йдуть на дільниці? Бо не вірять депутатам. Кажуть, що немає з кого обирати. Зруйновані авторитети, бо кожен, хто пробився у владу, дбає лише про себе. Звідси така апатія до виборів.
Богдан ШИБА, депутат міської ради (м. Луцьк): — Жоден із запропонованих вами варіантів не підходить. Тому що явкою на вибори українці демонструють своє ставлення до держави. Якщо на дільниці прийшло небагато громадян, очевидно, вони не згідні з чинною партійною системою, коли висувати кандидатів можуть тільки партії. Низькою явкою вони висловили своє ставлення до такої закритої і недемократичної системи. Хоч загалом не варто панікувати — навіть у деяких цивілізованих країнах високою вважають явку у 25%. Бліц провели Сергій НАУМУК і Мирослава КОЗЮПА.
