Цей рядок із пісні, почутий під час незвичайного концерту, якось по-особливому закарбувався в серці й видався своєрідним ключиком до...
Цей рядок із пісні, почутий під час незвичайного концерту, на якому нещодавно пощастило побувати, якось по-особливому закарбувався в серці й видався своєрідним ключиком до розуміння того, що відбувалося на сцені. Народна аматорська хорова капела Локачинського районного будинку культури звітувала перед земляками з нагоди свого 30-річчя. І всі ці роки керував колективом Ростислав Григорович Кушнірук (на фото)!..
Валентина ШТИНЬКО
Він вийшов на сцену впевненою ходою, із традиційним для таких випадків «метеликом» і диригентською паличкою, нетрадиційно прикрашеною синьо–жовтою стрічкою. Мить — і зал повниться мелодією Верді: «Ти прекрасна, о наша Вітчизно!». А доки лунає пісня, є нагода пояснити чому, на мій погляд, це дійство незвичайне. По–перше, не кожен райцентр, навіть значно більший за масштабами, може похвалитися такого рівня хоровою капелою, яка стала дипломантом всеукраїнських і міжнародних конкурсів. А хіба не диво — диригентська паличка у руках, які багато років були звичними до ковальського ремесла?! А потім — до керма лісовоза? Усіма цими професіями Ростислав Кушнірук змушений був оволодіти у Сибіру, куди сім’я українських патріотів була вивезена разом із малолітніми дітьми. І ще принаймні дві вагомі небуденні обставини: людина із диригентською паличкою цьогоріч уже відзначила свій 85–літній ювілей. І всі 30 літ Ростислав Григорович на кожну репетицію, на кожен концерт доїжджав у Локачі зі своїх Маяків, що у Луцькому районі. При цьому паралельно керував народною аматорською капелою «Посвіт», яка за 20 років мала понад 1000 виступів, побувала у багатьох куточках України і за кордоном. Саме цей колектив співаків–патріотів почав повертати із забуття пісні репресованого відродження: стрілецькі, повстанські, став першим на Волині виконувати заборонені на той час гімн України, пісні–гімни «Ой у лузі червона калина», «Не пора, не пора» та інші патріотичні твори. А ще Ростислав Кушнірук до 10–ї річниці Незалежності України видав збірку «Оригінальні твори та обробки авторських, народних пісень» з репертуару хорової капели «Посвіт». У 2007 році побачила світ його друга збірка пісень «Ми зродились із крові народу», присвячена 65–й річниці створення Української повстанської армії. Можна лишень дивуватися, як йому на все вистачає часу, сил і натхнення? На запитання автора сценарію й ведучого ювілейного дійства, названого «Атлант музики і пісні» Анатолія Гніровського — «Що допомагало вижити у тайзі?» — впевнено відповідає: — Віра в Бога, виховання батьків, дотепний жарт і українська пісня, яка була і залишається супутницею всього життя. І це свята правда. Про незламний характер, самовідданість Ростислава Кушнірука говорили і голова Локачинської райдержадміністрації Віктор Дудечко, і працівники культури району, й учасники хорової капели. Вона щороку поповнюється молодими учасниками, засвідчуючи неперервність поколінь, але є серед хористів і ті, які з колективом усі три десятиліття. Серед них Ганна Марченко, Леонід Пилип’юк, чимало для становлення капели свого часу зробили Ярослав Матулько, Анатолій Вольський, Леонід Дородних. Був під час цього вечора–портрета особливо зворушливий і хвилюючий момент, коли Ростислав Григорович передав диригентську паличку своїй наступниці, викладачці дитячої музичної школи Наталії Бугайчук, а сам зайняв місце серед хористів. Здалося, що в цю мить капела зазвучала ще злагодженіше, ще прекрасніше, вселяючи надію, що попереду в цього колективу багато творчих здобутків і ювілейних дат. А завершилося дійство відеофільмом «Сторінки життя Ростислава Кушнірука», який зацікавлено дивилися всі присутні, серед яких було і чимало молоді, учнів місцевого профтехучилища. Воістину їм є з кого брати приклад, приклад незламності, працелюбства і любові до рідної землі.
