Парафіяни та гості Свято-Введенської церкви села Михалє Іваничівського району відзначили 25-річчя своєї святині (на фото)
Парафіяни та гості Свято-Введенської церкви села Михалє Іваничівського району відзначили 25-річчя своєї святині (на фото)
Роксолана ВИШНЕВИЧ
Серед мальовничих куточків Прибужжя, там, де закінчується Україна, гордо виблискує позолотою куполів храм. Історія його сягає далекої минувшини – часів козацтва, про що свідчать збережені й донині написи на дзвіниці та шестикутна зірка на стіні. За переказами старожилів, церква була зведена на місці козацького кладовища. Нелегкий, тернистий шлях випав на долю святині: війни, переслідування, заборона богослужінь, нещадне руйнування. На кінець 50-х – початок 60-х років минулого століття припадає період найбільшого занепаду церкви. Кордон із колючим дротом, відсутність свого священика призвели до того, що в 1961-му зняли з реєстрації її релігійну громаду. Тридцять років вона стояла самотньо, спустошена, частково зруйнована, чекаючи на порятунок. І такий час настав. Наполегливі віряни сіл Михалє та Лежниця все ж таки домоглися отримання дозволу на перенесення колючої смуги кордону поза храмом, аби відбудувати святиню. Благословення на реставрацію дав тодішній благочинний Іваничівської округи отець Віктор Мельник. Менш як за рік у її стінах знов почало лунати слово Боже. Спочатку його доносив до парафіян отець Іван Сабівчак, згодом – Анатолій Денисюк. І вже більш як двадцять років настоятелем Свято–Введенського храму є протоієрей Олександр Петерчук. Саме він своїми щирими молитвами згуртовує всіх парафіян на добрі справи, привертає до церкви. Отцю Олександру вдалося запалити справжню любов до Бога в молодих людей Миколи Войтовича, Віталія та Андрія Гнатюків, Дмитра Ярмолюка, які стали священиками. Піднесено й велично звучали на ювілейному святі духовні піснеспіви та молитви, які виголосили священнослужителі округи. Організатори потурбувалися про виступ наймолодших учасників дійства, яких натхненно готувала місцева громадська активістка Марія Чимерис. Саме вона доклала немало зусиль до того, аби «вибити» дозвіл на відбудову церкви. Усім активістам, особливо касиру Надії Конопській, були висловлені подяки. Поіменно згадали на літії і тих відбудовників та активістів, котрі вже відійшли у Вічність. Усі присутні того осіннього дня у рідному храмі зверталися до його покровительки – Матінки Божої, аби вона ніколи більше не допустила жорстоких часів гоніння на спільну святиню, а Всевишній щоб послав здоров’я, мир і спокій в Україні й усьому світі.
