У ЦЬОМУ ПЛАТТІ 80 РОКІВ ТОМУ ВІНЧАЛАСЯ ЇЇ ПРАБАБУСЯ!

На святі села Грабове, що в Старовижівському районі, лучанка Олена Незбрицька здивувала місцевих жителів унікальною одяганкою...

Валентина БЛІНОВА


По тонкому білому лляному полотні ніби розсіялися дрібні квіточки, вишиті гладдю. Спідниця кількома клинами спадає донизу. Кокетливий комірець додає елегантності, а стан прикриває широкий пояс, вимережений узором. Навіть найвибагливіша модниця мала б за честь одягти таку сукню, що й нині виглядає по–сучасному, дарма, що перші стібки кольорових ниток лягли на домоткану тканину більш як 80 років тому.
— Це весільне вбрання моєї прабабусі Антоніни Георгіївни, — розповідає лучанка Олена Незбрицька, родове коріння якої з Грабового. — В ньому вона йшла до шлюбу з Григорієм Іллічем Мартинюком. У молодого подружжя народилася донька, яку назвали Ганною. Після трагічних подій Другої світової, з якої не повернувся чоловік, прабабуся вдруге вийшла заміж. На весільній світлині вона якраз у тій сукні, що згодом стала сімейною реліквією. Її зберегла моя бабуся Ганна Григорівна, яка це плаття теж одягала в день свого весілля.
Разом із домотканими рушниками, скатерками, хідниками вбрання довго пролежало в куфрі. Потім на якийсь час стало експонатом музейної кімнати в Маяківському лінгвістичному ліцеї-інтернаті, де працює мама пані       Олени. А коли     цьогоріч грабівчани готувалися до сільського свята, молода жінка вирішила постати в образі Галі, котру підманули козаки, що «їхали з Дону додому». Найкраще для цього підійшла прабабусина сукня.
— Вона ніби як на мене шита, — каже моя співрозмовниця. — Коли одягнула вперше, відчула сильну позитивну енергетику, особливе піднесення, дух минувшини. Це справжня реліквія нашої родини. Буду берегти її, щоб потім передати доньці Оксані.
Привертає увагу незвичний крій плаття. Він відрізняється для традиційного для тутешньої місцевості. Можна припустити, що на тогочасну моду вплинуло те, що в Грабовому, літопис якого сягає більш як півтисячі років, поруч селилися українці, поляки, євреї. Досі збереглися навіть назви кутків — Жиди, Польща, Околонія, Гладище, Котилева. Очевидно, в сільському побуті місцеві жителі переймали одне в одного не тільки традиції, а фасони одягу.

На фото: На повоєнній світлині — щаслива мить молодого подружжя. Навіть сьогодні прабабусине вбрання виглядає дуже модним.