«ВОГНИК ВІД ПЕРШОГО ТРЕНЕРА ОСВІТЛЮЄ МЕНІ ШЛЯХ ПО ЖИТТЮ»
2015 рік для лучанина Андрія Пилипюка (на фото) став багатим на знакові події...
2015 рік для лучанина Андрія Пилипюка (на фото) став багатим на знакові події. Серед них — подолання 100-кілометрового ультрамарафону, спуск на два тижні у найглибшу печеру світу — Воронячу-Крубера (— 2196 м!) і знайомство з читачами «Волині-нової»
Олеся БАНАДА
Для молоді Андрій — яскравий приклад того, що можна і треба поєднувати спорт і науку. Він, аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вважає фізичний розвиток не якоюсь додатковою гілкою особистісного розвитку, а обов’язком перед самим собою, адже справжній фахівець-географ повинен мати неабияку фізичну підготовку для туристичних походів та експедицій. Щоб бути хорошим спортсменом, не обов’язково займатися професійно, достатньо щодня після роботи зробити пробіжку найближчим парком. Це Андрій називає європейським стилем життя. Більшість українців або займаються спортом професійно і прагнуть чогось досягти, або не займаються взагалі. Хлопець же не намагається бути на піку спортивної слави, а просто тренується і зробив спорт невід’ємною частиною свого життя. Було б добре, якби всі це розуміли та отримували задоволення від щоденних тренувань як від одного з видів відпочинку. А особистість географа-дослідника почала формуватися змалку. Андрій пригадує, як ще в дитинстві помічав відмінності в камінцях. Тоді й почав збирати свою першу геологічну колекцію зразків. Хлопець займався спортивним орієнтуванням, часто ходив у походи до волинських лісів і постійно поповнював свою колекцію. Із вдячністю згадує свого тренера Тетяну Михайлівну Гуцаленко: — Ця людина навчила мене любити природу, жити на природі та вбачати найкращі моменти життя у поїздках та походах. Вже в останні роки я здобув досвід у Карпатах, Криму, на Кавказі, Саянах тощо. Зі шкільних років минуло чимало часу, життя зводило з багатьма новими хорошими вчителями, але мій перший наставник — Тетяна Михайлівна — назавжди лишиться тим маленьким далеким вогником, що посвітив на початку мого великого шляху науковця-дослідника найвіддаленіших закутків нашої планети.