І ОДНОРІЧНА ДОНЬКА ДОПОМАГАЛА МАМІ ВИБОРОТИ «БРОНЗУ»
Цими днями із Чернігова, де проходив Кубок України з важкої атлетики, повернулася лучанка Надія Миронюк. У своїй ваговій категорії до 69 кілограмів вона здобула третє призове місце (у сумі двоборства – 170 кілограмів: 74 – ривок, 96 – поштовх)...
Цими днями із Чернігова, де проходив Кубок України з важкої атлетики, повернулася лучанка Надія Миронюк. У своїй ваговій категорії до 69 кілограмів вона здобула третє призове місце (у сумі двоборства – 170 кілограмів: 74 – ривок, 96 – поштовх)
Катерина ЗУБЧУК
Нагадаємо, що у 2008 році Надія була учасницею Олімпійських ігор у Пекіні. Тоді вона в сумі двоборства підняла 237 кілограмів. У 2013-му в Тирані (Албанія) на змаганнях жінок у рамках чемпіонату Європи з важкої атлетики виборола «бронзу». Ще через рік – перемога в Кубку України, бронзова медаль на чемпіонаті Європи в Тель-Авіві. Одне слово, спортсменка – титулована. І, мабуть, порівняно зі згаданими досягненнями результат у Кубку України в Чернігові не такий вражаючий, як хотілось би самій Надії. Але ж треба взяти до уваги, що це лише другі змагання після того, як атлетка народила доньку Софійку (вперше у статусі мами вона вийшла на поміст торік у вересні – тоді на чемпіонаті України з важкої атлетики, який проходив у Хмельницькому, вона посіла четверте місце). – У Чернігові ми були усім сімейством, – розповіла у телефонній розмові Надія. – Оскільки ще годую доньку грудним молоком, то ясно, що їздила зі мною Софійка, якій 24 січня минув рік. Можна сказати, вона теж мене морально підтримувала і надихала. Почую її писк у залі – і затискаю, як кажуть, волю у кулак. А ще в сімейному «десанті» був чоловік Надії – Свара (він також важкоатлет, виступав свого часу за команду Іраку, на змаганнях вони і познайомилися, як уже писала наша газета). І тепер не лише тренер Микола Авраменко готував Надію до змагань, а й Свара. А перший наставник Наді – її батько Микола Миронюк. Звичайно, і він їздив у Чернігів, щоб підтримати дочку. Коли мова зайшла про плани на перспективу, про те, що, мабуть, хочеться показати результати, яких досягала до народження Софійки, а то ще й кращі, Надія сказала: – Це вже як Бог дасть... Хочеться, звичайно, удосконалюватись, досягти успіху. Сподіваємося, ще не раз почуємо про здобутки на помості Надії Миронюк. Настирливості і спортивного азарту, прищеплених батьком змалечку, їй не позичати.
На фото: Фото сімейства на згадку про мамине призове місце.