ПОЛІЦЕЙСЬКІ БОЯТИМУТЬСЯ ЗАСТОСОВУВАТИ ЗБРОЮ, А П’ЯНІ ВОДІЇ ГАСАТИМУТЬ?

Євгенія СОМОВА, редактор відділу соціального захисту газети «Волинь-нова»


Пригадую урочисту присягу новоспечених луцьких поліцейських на Театральному майдані. Молоді хлопці й дівчата у новенькій з голочки формі клялися самовіддано служити Україні й народу. Дуже хотілося вірити, що вони наведуть порядок на вулицях міста, що прийшли в поліцію, аби змінити життя країни на краще

Вірив у це, очевидно, і київський патрульний Сергій Олійник, якого звинувачують в умисному вбивстві 17-річного пасажира БМВ при спробі затримання автомобіля з нетверезими молодиками. Після цієї трагічної події патрульного звільнили із займаної посади і взяли під варту. Поки він сидів, прямий винуватець трагедії — водій БМВ 24-річний Ростислав Храпачевський — гуляв на волі. Не можу зрозуміти логіки прокурорів. Виявляється, поліцейський, який перешкоджав нетверезому водієві вбити когось (п’яний за кермом завжди потенційний вбивця), небезпечний для суспільства. А ось той, хто скоїв злочин, втікав від погоні, ризикуючи життям пасажирів, створював аварійну ситуацію на дорозі, не є таким. Тож Ростислава Храпачевського відпустили на всі чотири сторони. І лише недавно оголосили підозру у здійсненні злочину за статтею «Опір працівникам правоохоронних органів». Хлопець її навіть недослухав. Юний мажор переконаний у своїй безкарності. Упевненості йому додали, очевидно, й акції на його підтримку. Люди, які брали у них участь, вважають винним у трагедії патрульного. Міліцію ж у нас недолюблювали, а в багатьох українців і нова поліція асоціюється з нею. Мовляв, вивіску змінили, а суть залишилася та ж, «ментовська».
Інцидент викликав резонанс у суспільстві, розділив його на дві частини. Одна, як уже говорилося, захищає водія, інша — поліцейського. Захисники першого висувають аргумент: стріляти за перевищення швидкості не можна. Для цього є інші запобіжні заходи, адекватні злочину, а поліцейський, мовляв, перевищив свої повноваження. Ті ж, кого дістали пияки на дорогах і мажорний «беспрєдєл», переконані, що патрульний діяв правильно. Виконував свій службовий обов’язок, намагаючись попередити злочин. Адже неадекватний водій мчав на шаленій швидкості і міг вчинити дорожньо-транспортну пригоду — збити пішохода чи врізатися у зустрічну автівку. Те, що цього не трапилося, — щасливий випадок. Зрештою, поліцейський був упевнений, що діє правильно, як у цивілізованих країнах. А там, коли водій не слухається наказів зупинитися, — застосовують зброю. І за це копів не судять, бо ж закон на їхньому боці.
Звісно, можна звинувачувати патрульних у невмінні блокувати автомобілі, прицільно стріляти по колесах автівки, що рухається. Але хто їх учив цьому? Усе це вони проходили в основному теоретично. А теорія і практика — дві великі різниці. Зрештою, стати професіоналом за якихось три місяці (наших копів готували за прискореною програмою) неможливо. Мій знайомий, досвідчений міліціонер, якось зізнався, що став справжнім професіоналом лише через років п’ять роботи.
Не буду судити, наскільки професійно велося затримання. Не моя то справа. Своє слово мають сказати слідство і суд. Напевне знаю лише одне: після історії з Олійником поліцейські боятимуться застосовувати зброю проти порушників. Замість того, щоб запобігти ДТП, чекатимуть, поки вони когось зіб’ють, а тоді вже зупинятимуть. А мажори ще більше нахабнітимуть і збиватимуть українців на дорогах.