ГРОМАДИ СТВОРИЛИ, АЛЕ ДЕ ЗАКОНИ, ЗА ЯКИМИ ЇМ ЖИТИ?

Децентралізація – це реформа, яка зачіпає не окремі верстви населення, а стосується абсолютно всіх. Тож від її успіху напряму залежить успіх України. Першим кроком реформи стало утворення 159-ти нових об’єднаних громад, 5 з яких постали на Волині. Це – Устилузька об’єднана міська територіальна громада (голова – Віктор Поліщук), Зимненська об’єднана територіальна громада (голова – В’ячеслав Католик), Велицька об’єднана територіальна громада (голова – Віктор Ковальчук), Голобська об’єднана територіальна громада (голова – Сергій Гарбарук) та Смолигівська об’єднана територіальна громада (голова – Галина Прус). Усі голови нових громад, крім Галини Прус, взяли участь у засіданні інтерактивного прес-клубу на тему «Децентралізація по-українськи. Як на ділі реалізовуються реформи?» у редакції газети «Волинь-нова».
До дискусії також були запрошені: перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, депутати обласної ради Володимир Бондар, Михайло Імберовський, Людмила Кирда, Іван Киричик, Віктор Козак, Святослав Кравчук, Олександр Курилюк, Юрій Поліщук, Юрій Ройко, заступник директора департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації Валентина Максимчук, прилісненський сільський голова (Маневицький район) Наталія Цісарук, звірівський сільський голова (Ківерцівський район) Сергій Панасович, директор Офісу реформ у Волинській області Анатолій Пархом’юк.
Модератор зустрічі – начальник відділу інформаційного забезпечення діяльності обласної ради Оксана Лукашук. Зазначимо, що прес-клуб є спільним проектом Волинської обласної ради, газети «Волинь-нова» та ТРК «Аверс»

Василь УЛІЦЬКИЙ

ПРОБЛЕМ БАГАТО, ТА НАДІЙ – БІЛЬШЕ
Оксана Лукашук насамперед попросила голів розповісти про зміни, які уже відбулись у нових громадах, проблеми, з якими вони зіткнулись, а також про допомогу, на яку очікують від держави.

В’ячеслав КАТОЛИК:
— Головна проблема полягає в тому, що ми, новоутворені громади, йдемо вперед, а законодавство вже підтягують до нас. Це створює ряд незручностей, зокрема, із наданням послуг людям, із використанням коштів, які маємо. Також не можемо повноцінно розпоряджатись землею, яка й досі перебуває у підпорядкуванні Держкомагентства. Але я впевнений, що треба удосконалюватись і рухатись вперед. Якби цю реформу провели на початку 90–х років, то ми уже були б на рівні Європи.

Віктор ПОЛІЩУК:
— Зараз у нашій громаді триває процес створення виконавчого комітету, куди увійде 23 людини. Нарешті кожен із старост сіл отримав печатку і перелік документів, які він може посвідчувати. Це зняло гостру проблему добирання людей по бездоріжжю в Устилуг за 25 кілометрів за довідкою. Відсутність нормальних доріг, до речі, одна з ключових проблем. Ми повинні організувати опорну школу, куди довозити дітей з інших населених пунктів, а як це робити в умовах, коли водії автобусів відмовляються виходити на маршрути? У нас – 80 кілометрів непридатних доріг, а грошей, виділених Києвом, вистачить на будівництво лише трьох кілометрів.

Віктор КОВАЛЬЧУК:
— Працюємо над тим, щоб людина, приїхавши у центральну садибу, могла отримати всі адміністративні послуги. У питаннях передачі цих повноважень маємо повне порозуміння з районною адміністрацією. Також на наші плечі лягло болюче питання з оптимізації шкіл. Мусимо його вирішити, адже маємо 6 учнів у початковій школі, кожен із яких обходиться у 17 тисяч гривень, а освітня субвенція значно менша. Також закликаю депутатів обласної ради звернутись до своїх колег із Верховної, щоб швидше прийняли закон і дали можливість громадам розпоряджатися землею за межами населених пунктів. У нас є села, які мають великі ліси, і люди нарікають, що масово вивозиться деревина, а я на це вплинути не можу.
Назагал можу порадити тим громадам, які хочуть об’єднуватись, насамперед думати про їхню спроможність. Три громади на Горохівський район – чудовий варіант. Водночас дивуюсь Маневицькому та Старовижівському районам, які планують створити удвічі більше громад.

Сергій ГАРБАРУК:
— На відміну від інших громад у нас гостро стоїть освітнє питання. Зокрема, Голоби за освітнім фінансовим коефіцієнтом на одного учня прирівняні до міста, через що є гостра нестача коштів, зокрема, є незадоволеність педагогів невисокими виплатами за престижність. Виходом може стати збереження кращого коефіцієнта за тими учнями із сільських сіл, яких будуть довозити в опорну школу у центральній садибі.
Але ми оптимісти і вважаю, що йдемо правильним шляхом. Далі не могло бути по–старому. Як би хто це не сприймав, але ті маленькі сільради, які були, не мали права на існування. Просто хочеться, щоб усі обіцянки, дані державою щодо реформи децентралізації, виконувались повною мірою.

РЕФОРМА НЕ ПОВИННА ПЕРЕТВОРИТИСЬ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
Експерти, сільські голови та депутати обласної ради висловили свої думки про хід реформи.

Юрій ПОЛІЩУК:
— Ми часто говоримо про польський досвід. Але ж там спочатку створили правила гри, розписали по етапах, а потім впроваджували. У нас же почали будувати будинок без проекту. Тому я радше назвав би те, що діється, соціальним експериментом, а не реформою. Бо, на жаль, сьогодні кожен із нас щось будує, але ніхто не може сказати, чим і коли це закінчиться.

Михайло ІМБЕРОВСЬКИЙ:
— Ця реформа дійсно є ключовою. Проте її не можуть ефективно впроваджувати ті структури, проти яких вона фактично спрямована, адже їм треба віддавати повноваження новим громадам. Тож процес затягується, нагадуючи рух равлика, хоч це мав би бути стрибок жаби.

Людмила КИРДА:
— На Волині проголосовано перспективний план із 74 громад, а Кабінет Міністрів із незрозумілих причин затвердив 52. Вважаю, що треба дати шанс селу на об’єднання. Щодо оптимізації шкіл, тут знову воза поставили поперед коня, адже перед тим, як робити оптимізацію, потрібно побудувати дороги.

Володимир БОНДАР:
— Дорікаючи комусь, ситуацію не поправимо. Вважаю, що ми спільно повинні вимагати прийняття необхідних законів і проаналізувати, що можемо зробити на рівні області. Якщо є план оптимізації шкіл, то чому б не домогтися того, щоб він збігся із планом будівництва доріг?

Олександр КУРИЛЮК:
– Ідея хороша, але держава не робить усього необхідного для впровадження потрібних змін. Навіть Офіс реформ раніше фінансувався за кошти Євросоюзу, а зараз не отримує грошей взагалі. Складається таке враження, що нема єдиного центру координації реформи. Не виправдав сподівань Дмитро Шимків, який є заступником глави Адміністрації Президента із питань проведення реформ.

Юрій РОЙКО:
— Головне в об’єднанні – добровільність та прозорість. Але це відбувається не завжди добровільно: не будете об’єднуватись – не дамо коштів. Вважаю, питання об’єднання треба вирішувати на місцевому референдумі.

Олександр ПИРОЖИК:
— Потрібність реформи не заперечує ніхто, але чому вона пробуксовує? Бо її здійснює брехливий та непрофесійний уряд. Фінансову децентралізацію ми маємо лише на словах, а на ділі Кабмін централізує всі фінансові потоки.

Святослав КРАВЧУК:
— Я звертаюся до всіх депутатів обласної ради: давайте спільно зробимо все для того, щоб Волинь стала пілотним проектом із позитивним результатом. Треба не говорити, який поганий уряд, а тут, на місці, знайти фінансовий ресурс, щоб дати можливість головам нових громад показати, що вони здатні вирішувати проблеми людей на низовому рівні. У Києві свої питання – втримати крісла і розказати народу, як усе добре. А нам треба не допустити дискредитації нових громад.

Віктор КОЗАК (очолює Ковельську райдержадміністрацію. — Авт.):
— Мільярд, який уряд цього року розподілить між новими громадами, – це разова дія держави, тому треба думати про створення системи, яка б давала можливість бути фінансово самодостатніми, працювати ефективно протягом наступного періоду. У Львівській області є район, на базі якого створено одну громаду. Так от, районна рада звернулась до них і попросила грошей на утримання апарату ради. А їм кажуть: нащо ви нам? Тобто, рівень району зник. Ми зараз у районній адміністрації теж передаємо всі повноваження громадам і прагнемо це зробити максимально швидко. У районі згодом залишиться тільки префект. Повірте, процес гальмують не чиновники, а політики.

Наталія ЦІСАРУК:
— Ми об’єднуватись не боїмось. Але якщо ковельський голова адміністрації допомагає об’єднанню, то наш маневицький – проти. Затверджено 6 громад, але цього ніхто не хоче чути, постійно циркулює інформація, що має бути лише дві. Допомагайте нам.

Сергій ПАНАСОВИЧ:
— Я вважаю, що все має бути економічно обгрунтовано. Тоді будь–яка громада має право на існування. Крім того, якщо нас, наприклад, приєднають до міста, то матимемо одного представника на 16 депутатів. Які тоді перспективи для нашої громади?

Валентина МАКСИМЧУК:
– 29 січня у Міністерстві фінансів відбулася нарада з приводу розподілу мільярда гривень, передбаченого для нових об’єднаних територіальних громад. Тож незабаром кожен отримає свою частку. (Із додаткового мільярда гривень на нові територіальні громади Голоби отримають 5,6 млн гривень, Велицьк – близько 4 мільйонів, Зимне – 5 мільйонів, Устилуг – 8,7 мільйона. – Авт.).

ГОЛОВНЕ – ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ
Відповіді на запитання від читачів, які вони мали змогу поставити по телефону, а також через інтернет–сторінку обласної ради.

— Звідки у нових громад візьмуться гроші, щоб реально покращити життя своїх людей?
Анатолій ПАРХОМ’ЮК:
— По–перше, завдяки змінам до податкового та бюджетного кодексів чітко визначено, яка частина коштів зі сплачених податків залишається безпосередньо у громадах (60 відсотків податку з доходів фізичних осіб, 5 відсотків — від торгівлі підакцизними товарами – алкоголем, тютюном, нафтопродуктами, податки від нежитлової нерухомості, єдиний податок тощо. – Авт.). По–друге, децентралізація надання послуг дасть змогу заробляти на цьому, оформляючи, наприклад, договори оренди чи купівлі–продажу землі. Зрозуміло, що буде субвенція держави на освіту та охорону здоров’я. Хоч у таких малих громадах, як Велицька, багато залежить від того, наскільки її керівник зможе взяти на себе непрості зобов’язання з наповнення бюджету.

— Чому уряд у перспективному плані затвердив 52 громади, а не 74, як це зробила обласна рада?
Анатолій ПАРХОМ’ЮК:
— Очевидно, виходили з того, щоб ради були спроможними, мали для цього фінансові ресурси. Але перспективний план – не догма. Це живий процес, і на сьогодні ми вже маємо пропозицій навіть не 74, а на 81 громаду. Ще раз підкреслюю, що головне тут – спроможність.

— Чи не ставить Офіс реформ питання щодо внесення законодавчих змін, щоб до об’єднаних громад могли входити не лише сільські ради в повному складі, а й окремі села? Тобто якщо жителям Чевеля доцільніше приєднатися до Старої Вижівки, а не Буцина, то чому б їм цього не зробити?
Анатолій ПАРХОМ’ЮК:
— Таких ситуацій в області чимало. Але закон дозволяє об’єднуватись громадам, змінюючи межі тільки районів, а не сільрад. З цією проблемою ми ще минулого року звернулись до уряду та парламенту. Відповіді наразі нема. Але існує процедура зміни меж сільрад чи виходу села із сільради, хоч вона довготривала. Як це робити – ми пояснили сільрадам.

— Що буде з громадою, яка не бажає об’єднуватись?
Анатолій ПАРХОМ’ЮК:
— Адміністративний устрій є компетенцією держави. Настане період, коли залишаться території, які не приєднались до жодної з громад. Тоді держава вирішить, чи залишити їх жити самостійно, чи приєднати до інших територій.

На фото: Для обговорення проблемних моментів децентралізації в редакції «Волині» зібралося широке коло фахівців.