Так, жiнка в свiт приходить для любовi!
Любити маму — поки ще мала,
Любити ляльку — трохи пiдросла,
А коли вперше вийшла за порiг,
Любити сонце i м’який морiг,
Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,
Бо жінка в свiт приходить для любовi...
Так, жiнка в свiт приходить для любовi! Любити маму — поки ще мала, Любити ляльку — трохи пiдросла, А коли вперше вийшла за порiг, Любити сонце i м’який морiг, Дiм батькiвський i квiти чорнобровi, Бо жінка в свiт приходить для любовi.
Вона росте — росте її любов, Ростуть її бажання i надїї. І от приходять роки молодiї, І по землi вона не йде — несеться, Тривожно прислухаючись до серця, Що в гулi мiст чи шелестi дiбров Пiдкаже їй: — Оце твоя любов!
Це та любов, що перша i остання! Такої ще на свiтi не було! Її дiткнутися не смiє зло! Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя! Вона — твоя! Вона лише твоя! Тобi її на сотню рокiв стане! Це та любов, що перша i остання.
І відшумить весільний водограй, Та як же знову свiту не радiти, Коли народжуються в тебе дiти! І ночi всi недоспанi — дарма, Коли воно лепече вперше: «Ма…» І ти — свята. І в серцi в тебе рай, Хоч здаленiв весiльний водограй.
І от пливуть лiта, лiта, лiта… Годуєш всiх, сама, бува, голодна, Часами все те винести не годна, Та будеш захищати, як в бою, Оту домашню каторгу свою, Хоч сум торкає очi i уста І хоч пливуть лiта, лiта, лiта….
Але якби усе почати знов? Адже обiд щоденний — це любов! Сорочка, чисто випрана, — любов! І ночi, що не спала ти, — любов! І пiсня, що спiвала ти, — любов! І квiти, що посiяла, — любов! І очi правнукiв яснi — любов! І Україна вся — одна любов! Було б все так, якби почати знов. Жiноча доля в свiтi — це любов.
P. S. Цю поезію, яку Галина Гордасевич присвятила всім жінкам на ім’я Галина, ми насамперед даруємо сьогоднішній іменинниці — начальнику відділу розповсюдження періодичних видань Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Галині Швабюк (на фото). Нехай вас і вашу родину оберігає Божа Матір! А в серці буде весна, яка спонукатиме дарувати любов, що дає крила — і для захисту, і для польоту!
