Про нашу медицину і раніше можна було говорити довго та пристрасно, але сьогодні цю тему треба сміливо зараховувати до розряду вічних. Особливо, коли йдеться про вартість лікування, що іноді переходить межі здорового глузду. Поки в інших країнах охорона здоров’я стає все більш доступною «маленькій» людині, у нас через дорожнечу вона змушує віддавати останнє...
Тамара ТРОФИМЧУК, відповідальний секретар газети «Волинь-нова»
Про нашу медицину і раніше можна було говорити довго та пристрасно, але сьогодні цю тему треба сміливо зараховувати до розряду вічних. Особливо, коли йдеться про вартість лікування, що іноді переходить межі здорового глузду. Поки в інших країнах охорона здоров’я стає все більш доступною «маленькій» людині, у нас через дорожнечу вона змушує віддавати останнє
У моєї доброї подруги, яка мешкає в іншій області, після Пасхи раптово помер тато. Біда сталася через запалення легенів, яке вчасно не діагностували, а потім вже було запізно. Батька починали лікувати в терапевтичному відділенні, перепробували різні антибіотики, та хвороба прогресувала дуже швидко. За кілька днів пацієнт опинився в реанімації. Бідолашна донька ледве не зомліла, коли принесла татові сніданок і побачила його в оточенні різних приладів, з важкою кисневою маскою на обличчі. Він ковтав повітря, наче викинута на берег риба, а донька, дивлячись на його муки, вмивалася сльозами. Та не тільки від цього холола кров у жилах бідолашної жінки. Крім фізичних страждань найріднішої людини, її терзала й інша думка: де взяти гроші на подальше лікування? Бо ж, купуючи в аптеці медикаменти на перший день реанімації, мало сумку не випустила з рук. Набір ліків, які виписали медики, коштував тисячу гривень! Наступного дня додалися нові препарати, і цифра зросла вже до тисячі двохсот. А батьки ще одного хворого в палаті розповідали, що вже тиждень витрачають на лікування сина тисячу чотириста гривень щодня. У нашій «гуманній» державі люди в подібних ситуаціях, якщо вони, звичайно, не депутати Верховної Ради, завжди покинуті напризволяще. Всі витрати повністю лягають на плечі родичів хворого. Ніхто не запитує, чи можуть вони фінансово потягнути дороге лікування? Просто вручають список, ще й наголошують, в якій саме аптеці це треба купити. Мовляв, держава нас не забезпечує, де ж брати? От і моя подруга за три дні віддала все, що мала, і схопилася за голову: як бути далі? Що продавати, в кого позичати? А потім взяла список і уважно його прочитала. Він складався з двох частин. У першій були ліки, у другій — товари медичного призначення: шприци, системи, вата, спирт, 20 пар рукавиць, 10 одноразових пеленок (крім памперсів), флакон хлорофіліпта (дезінфікуючого препарату). І таких пунктів, що викликали запитання, у списку назбиралося на добрих двісті гривень… Батько помер на четверту добу, позбавивши доньку проблем фінансового плану. Звучатиме цинічно, але це стало виходом із глухого кута. Скільки вже часу говориться, що медикаменти у нас не по кишені простій людині, що з цим треба щось робити, — все даремно. Ціни ростуть постійно, наче середня зарплата в Україні не 4,5 тисячі гривень, а принаймні 40. Хтось скаже: купуйте вітчизняне. А ми не проти. Тільки ж лікарі, а потім і аптекарі, українські препарати пропонують в останню чергу. Пригадую розповідь молодої аптекарки про порядки на її роботі. Від працівниць, виявляється, вимагають (!) продавати саме імпортні ліки, хоча дівчата добре знають, що наші нічим не гірші. Якщо ні — погрожують зняти премію, урізати зарплату і таки змушують до компромісів із совістю. Думаю, медики скажуть: хороше лікування потребує грошей. Але ж ліки повинні лікувати пацієнтів, а не вбивати їх своєю ціною! Хоч, зрештою, про це вже давно говорено–переговорено. І не випадково кожен новий міністр охорони здоров’я починає роботу з обіцянок навести порядок на ринку лікарських засобів. Але з людей і далі знімають останню сорочку, і ніхто не може тому дати раду. То чому всі добрі наміри залишаються порожнім звуком? Мабуть, відповідь на це питання можна дати італійським жартом: коли мафію не можна перемогти, її треба очолити. Чекаю не дочекаюся, хто ж стане нашим новим міністром охорони здоров’я.
