ЖУРНАЛІСТ «ВОЛИНІ-НОВОЇ» ПЕРЕКОНАВСЯ: МОЛОЧНА ЛИТВА РОСІЇ НЕ БОЇТЬСЯ!

Державна лабораторія «П’єно тірімай» має базу даних на всіх корів країни і за молоком може визначити, чи добре господар годує худобу

Сергій НАУМУК

У кого краще переймати досвід, як не в сусідів? Тим більше у таких, з якими колись Україна перебувала в одній державі? Отож не випадково волинські фермери вирішили повчитися кооперації саме у Литві. Хоча ми не межуємо з цією країною, але все одно маємо багато спільного. Разом із тим литовці у сфері кооперації ідуть на кілька кроків попереду, тож у них є що запозичити. Тому нещодавно делегація у складі віце–президента Волинської торгово–промислової палати Інни Войло, заступника голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині Руслана Хомича, фермерів Сергія Самолюка та Миколи Собуцького–молодшого вирушила у Прибалтику, аби дізнатися, як тамтешні виробники кооперуються, що з того мають, з якими труднощами стикаються на шляху до об’єднання і які переваги у кооперативів. Сьогодні пропонуємо розповідь про державну лабораторію «П’єно тірімай», яка є мозком усього молочного ринку Литви.

«ПРАЦЮЄМО 7 ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ»
«П’єно тірімай» можна перекласти як «дослідження молока». Власне, установа над цим і працює. Аналізує не лише наявність у сировині жирів, білків, бактерій, соматичних клітин (хоча і це також), але й наявність збудників хвороб та чимало інших параметрів. Якщо в сусідній Латвії подібні лабораторії працюють із понеділка по четвер, то у Литві — сім днів на тиждень. Відповідно недобросовісні фермери не можуть схитрувати у вихідні.
Єдину державну лабораторію вирішили створити у 1993 році. Вона має базу даних на всіх корів, від яких купують молоко. Щодня відбирають у середньому 16 тисяч зразків. Їх поміщають у спеціальні ємності, які запечатують і пломбують у контейнері. З відібраних проб роблять до 30 тисяч аналізів. Дані вводять у створену власними силами програму. Виробникам результати надсилають на папері, електронною поштою, СМС-повідомленнями. Їх можна переглянути на сайті лабораторії за допомогою особистого логіна і пароля.
— У нас багато малих фермерів. 15 тисяч господарств тримають від однієї до п’яти корів, — розповідає директор лабораторії Саулюс Савіцкіс. — Маємо 28 тисяч клієнтів, раніше було 75 тисяч. Щодня сім автомобілів виїжджають на маршрути по всій Литві і забирають зразки. Увечері проби вже у нас, вночі маємо результати, і на ранок лабораторія порожня, бо треба готуватися до наступних аналізів.
Коли все проаналізували, то проби не викидають, а чекають на запит із продовольчої ветеринарної служби. Саме вона вирішує, на які хвороби проводитимуть дослідження. Фермер цього ніколи не знає. Спочатку для здешевлення роблять аналіз об’єднаної проби від 50 корів, а за наявності збудників досліджують кожну з п’ятдесяти проб.
— Маємо конфлікти з Росією. Вони все щось шукають. Нас перевіряли представники «Роспотребнадзора» і «Россельхознадзора». Але їх задовольнила система, яка дає змогу побачити результати кожної корови у будь–якого господаря. Єдина лабораторія — наша сильна сторона, — продовжує Саулюс Савіцкіс. — Коли в твердому сирі знайшли тетрациклін, то зупинили його експорт у Росію. Хоча вміст цієї речовини становив усього 16 мікрограмів (одна мільйонна частинка грама. — Авт.) на кілограм. Аби вийшла 1 таблетка тетрацикліну найменшої концентрації, треба з’їсти 6,25 тонни сиру. Середньостатистичний литовець за рік споживає 12,7 кілограма. Значить, йому треба прожити 492 роки, аби з сиром отримати одну таблетку тетрацикліну. Бачимо на цьому прикладі, яких малих цифр вистачає для політичних скандалів.
Оскільки в Литві чимало невеликих селянських господарств, то всі питання врегульовують через переробників. Комбінати отримують повідомлення про те, у кого не можна приймати молоко через хвороби тварин і на який термін. Проте це вирішують державні ветеринари. Тож про якісь зловживання з боку переробників не йдеться. Перед закінченням карантину фермер іде до ветлікаря і знову перевіряє корову.

«ПОГОЛІВ’Я КОРІВ ЗМЕНШУЄТЬСЯ, ТОМУ БИТВА ЙДЕ ЗА КОЖЕН ЛІТР»
Програма дає змогу виявити чимало параметрів. Наприклад, селянин здає молоко, а в базі значиться, що у нього телиця: він забув задекларувати, що це вже корова, і не зареєстрував теля. Відтак, поки цього не зробить, не зможе продати молока. Адже переробники платять на основі досліджень «П’єно тірімай», а поки тварини немає в базі даних, то молоко від неї не аналізують.
У Литві 75 підприємств купують молоко, у тому числі 5 великих комбінатів. У деяких селах є по три приймальних пункти від різних переробників. Поголів’я корів зменшується, і битва йде за кожен літр молока. Тому комбінати стали маніпулювати. Скажімо, раніше за наявність у молоці інгібіторів (специфічних речовин, що гальмують розвиток і формотворчі процеси у тварин) фермерів штрафували, але не більш ніж на 20 відсотків вартості молока. Розмір штрафу визначав переробник. І комбінати почали грати на цьому. Переманювали до себе селян, обіцяючи легші покарання. Тоді запровадили штраф не менше 20 відсотків вартості. Переробники стали призначати покарання у розмірі 99 відсотків вартості. Селянин виходив ще й винним, хоча цілий місяць здавав молоко. Підприємства не хотіли брати гроші, а вираховували з наступного місяця і таким чином прив’язували людей до себе. Нині запровадили штрафи не менше 10 і не більше 40 відсотків за різні порушення, аби не було зловживань.
А «П’єно тірімай» іде далі. На запит великих господарств молоко аналізують на наявність сечі і на основі цього дають рекомендації щодо годівлі. Якщо вміст сечовини низький, це означає, що в кормі бракує білків, організм корови витрачає власні білки, і тварина худшає. Якщо сечовина «висока», то з кормом надходить забагато білків, але замало калорій для їхнього перетравлення. Тоді корова жирніє і може загинути. Такі дослідження дають можливість фермерам ефективніше господарювати і витрачати менше коштів.
Платять за дослідження три сторони: держава (50 відсотків), переробники (40 відсотків) та виробники (10 відсотків). Цифри приблизні, бо за певні аналізи (наприклад, наявність інгібіторів) розраховується тільки державна казна, за загальні бактерії — переробник і виробник навпіл, за продуктивність — 70 відсотків держава, 30 відсотків — фермер. Але до цього довго йшли. Молокопереробні комбінати опиралися впровадженню єдиної державної лабораторії. Проте чималий експорт (Литва постачає близько 60 відсотків молочної продукції у 55 країн світу) спонукав до жорсткої системи контролю. Перших п’ять років за всі аналізи платила держава і тим вибила у переробників аргумент щодо коштів. Потім впровадили 10–відсоткову оплату для переробників та виробників. Врешті дійшли до сучасного стану справ. Нині питання щодо оплати нових досліджень сировини вирішують окремо. Скажімо, коли йшлося про третій аналіз на жирність, то його оплачують комбінати, бо вони у цьому найбільше зацікавлені.
— Ми пережили чимало судів із переробниками, — каже пан Савіцкіс. — Вони хотіли усунути монополію державної лабораторії. На кожних виборах говорилося про приватизацію нашої установи. Мовляв, державні підприємства не можуть працювати ефективно. А все тому, що коли обладнання «прикрутити» тільки на 0,1 відсотка у визначенні жирності, то можна з повітря заробити чималі гроші. Неозброєним оком не помітиш, 4,3 чи 4,4 відсотка жиру має молоко. Але заробіток загалом по Литві на цьому становитиме 18 мільйонів євро за рік. Цифра добре показує, чому комбінати не люблять лабораторію. А якщо на 0,2 «прикрутити»? А якщо всі інструменти «прикрутити»? Через ці гроші й ведуться такі розмови про нашу неефективність.
Не знаю, як би діяли у подібних умовах українські чиновники. Може, піддалися б на такі аргументи і допомогли зацікавленим «прихватизувати» підприємство. Але в Литві добре розуміють, у чому полягає державний інтерес. А він у тому, що на експорті молокопродуктів країна заробляє чималі кошти. Тому маніпулювати точністю аналізів і відповідно довірою міжнародних споживачів неприпустимо. «П’єно тірімай» щороку бере участь у міжнародних перевірках на точність обладнання. Уже 22 рази литовці посідали перше місце серед 150 подібних лабораторій у світі. Ми ж можемо лише по–доброму позаздрити такому стану справ, адже й волинські селяни часто скаржаться на недобросовісні аналізи молока. Переробники у свою чергу кивають на господарів, які розбавляють сировину водою. На жаль, в Україні немає подібної авторитетної установи, а від її наявності виграли б усі сторони.

На фото: Лабораторія «П’єно тірімай» діє вдень і вночі.
Фото Сергія НАУМУКА.