Для цього потрібне добре оснащена комунальна служба.
А де взяти кошти для її створення?
Для цього потрібне добре оснащена комунальна служба. А де взяти кошти для її створення? Депутати Боратинської сільської ради на своїх сесіях, засіданнях виконкому не один рік говорили про те, щоб створити комунальне підприємство. І ось нещодавно крига, як кажуть, скресла. Знайшлися, нарешті, гроші, і сільрада придбала новий трактор, корпусний плуг і косарку. Започаткувалося мале комунальне підприємство. — З 1 червня техніка не простоювала в нас жодного дня,— розповідає сільський голова Сергій Яручик. — Багатьом літнім людям уже не під силу ходити з косою, тепер виручає техніка. Власне, мале підприємство не тільки стало заробляти кошти для власних потреб, тисячу гривень уже виділено на допомогу одиноким односельчанам. Керівники підприємств пообіцяли безплатно виділити дрова, і комунальне підприємство завезе їх знову ж таки малоімущим. На території сільради четверо сіл і обслуговування організовано так, щоб люди в жодному з них не були обділені. — Колись у нашому селі була велика конюшня, ми мали до ста коней,— згадує голова ветеранської ради Марія Хом’як. — Тепер залишилося, здається, три пари коней. Тому дуже добре, що сільська рада знайшла кошти і створила мале комунальне підприємство. Не треба вже кланятись тим, хто має власну техніку, і переплачувати приватникам. Раніше до нас навідувались підприємці навіть з чужих сіл і пропонували дорогі послуги з обробітку землі. Тепер усе простіше й значно дешевше: пішов у сільську раду, заплатив гроші і знаєш, що завтра або післязавтра приїде тракторист і обробить ділянку. За це люди вдячні нашій сільській владі. Мале підприємство поки що лише на шляху становлення. Для того, щоб воно належно запрацювало, потрібно його розширювати, побудувати насамперед приміщення. Є потреба придбати культиватор, картоплесаджалку, причіп, обладнати пилораму. Незабаром, за словами сільського голови, рада оголосить конкурс на заміщення посади начальника комунальної служби, і кожний, хто візьме в ньому участь, ознайомить депутатів на сесії зі своєю програмою, розкаже, як планує організувати роботу малого підприємства. Одне слово, ця обслуговуюча структура буде повністю підзвітна й підконтрольна органу місцевого самоврядування. — Ми розуміємо, що тарифні ставки на обробіток землі, косіння сіна не можуть бути однакові для всіх односельчан,— зауважив Сергій Яручик. — На території ради проживає більш як 200 одиноких осіб, з них 50 не мають нікого з близьких, виживають на мізерну пенсію. Тому передбачено, що вони платитимуть за послуги по собівартості, а найбільш знедолені будуть зовсім звільнені від оплати. Одне слово, плануємо зробити так, щоб тарифи були доступні для всіх категорій людей. У селі Липини житлово-комунальне господарство (ЖКГ) створили дев’ять років тому. Раніше його функції виконували за рахунок місцевого радгоспу. — Коли радгосп почав занепадати, у сільської ради був єдиний вихід — утворити своє ЖКГ,— розповідає сільський голова Богдан Гусак. — На той час лише частина дворів мала свій водогін. Ми продовжили його прокладати. Тепер ЖКГ обслуговує близько 30 кілометрів водогону, каналізаційний колектор, очисні споруди, п’ять водонапірних башт разом з артезіанськими свердловинами. Є трактор, плуги, культиватор, автомобіль з причепом. Люди мають змогу своєчасно зорати, посадити й обробити свої ділянки. Всі роботи виконує житлово-комунальне господарство. Як пояснив сільський голова, ціни за послуги мінімальні, а учасники війни, вдови не платять нічого, якщо не мають родини, або компенсують лише витрати на пальне. У Липинах і Струмівці майже всі оселі газифіковані, підведено водогін. Коли кілька років тому влітку виникали перебої з постачанням води, ЖКГ спорудило нову водонапірну башту. Належна і якість води, що надходить з артсвердловини глибиною 100 метрів. На території сільради є більш як 30 організацій, котрі вносять немалий вклад у соціальний розвиток села. Спонсори виділяють кошти, дають техніку. Комбінат хлібопродуктів має в Липинах житловий будинок, що на балансі ЖКГ, і за його обслуговування виділив тракторний причіп. Фірма “Континіум”, маючи тут автозаправну станцію, виділила трактор. За спонсорські гроші придбали зварювальне обладнання. Таким чином створено належну матеріальну базу ЖКГ. У багатьох селах каменем спотикання є вивезення сміття. У Липинах такої проблеми не виникає. Комунальна служба має своїх двірників, є графік вивезення відходів. Однак, як це не прикро, підкидають сміття деякі підприємці з Луцька. Порушників неодноразово ловили, штрафували, але це не завжди допомагає. — Створюємо робочі місця для односельчан, — розповідає Богдан Гусак. — Інакше й бути не може, адже сільський бюджет потрібно поповнювати. Ставку робимо насамперед на односельчан, яких добре знаємо. Підприємці викупляють землю і це також вагоме надходження до нашої скарбниці. Депутати завжди підтримують розвиток підприємництва, розуміючи, що таким чином нині можна зміцнити місцеву економіку. Основні надходження до бюджету розвитку місцеві ради мають від продажу земель несільськогосподарського призначення. Податкова інспекція вважає, що податок на додану вартість (ПДВ) за продані земельні ділянки потрібно перераховувати і сплачувати державі. — Коли подаємо відповідні декларації, ми повинні враховувати і ПДВ, який сільські ради сплатили за виконані роботи або надані послуги,— зауважив Богдан Гусак. — На думку податківців, тільки господарські суб’єкти користуються пільгами на податковий кредит. Але ж у Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначені функції, які повинна виконувати сільська рада: будувати дороги, утримувати житлово-комунальне господарство, одне слово, дбати про розвиток відповідної території. Орган місцевого самоврядування не є прибутковою установою, але веде виробничу діяльність, виступає замовником і працює в інтересах громади. — Учора було судове засідання, на якому розглядали справу щодо сільського голови з Підгаєць. Податкова міліція має претензії до Боратинської сільської ради,— каже сільський голова Богдан Гусак. — З кожного села і в цілому з області намагаються забрати до держбюджету значні кошти, але не відомо, чи вони потім до нас повернуться. Вважаю, що це незаконно. За словами боратинського сільського голови Сергія Яручика, в нинішньому році Гнідавському цукрозаводу продано землі несільськогосподарського призначення на 240 тисяч гривень, у тому числі нараховано 40 тисяч ПДВ. Підприємство переказує гроші в бюджет сільської ради, десять відсотків їх повертається до держбюджету. — З отриманих коштів 100 тисяч гривень ми вирішили використати на добудову Боратинської школи,— пояснив сільський голова. — Нашим підрядником стала ПМК-20, яка є платником ПДВ, і ми сплатили їй 20 тисяч гривень податку на додану вартість. Вважали, що з 40 тисяч ПДВ, одержаного за продану землю, повинні повернути в держбюджет лише половину. А податківці нам кажуть: добре, що ви сплатили ПДВ будівельникам, але мусите віддати державі ще 44 тисячі гривень (десять відсотків, крім того, згідно із законом переказуємо до держбюджету). Таким чином, половину коштів, одержаних від продажу землі, сільська рада втрачає. Тому депутати стали задумуватись: а чи варто продавати землю за таку ціну? Сільська рада за власні кошти (і немалі — 120 тисяч гривень) побудувала зразковий спортивний зал при школі, зобов’язалась погасити борг будівельникам — 90 тисяч гривень, який виник за добудову шкільного приміщення. — Якщо з нашого бюджету вилучать нібито заборговані нами через ПДВ 97 тисяч гривень, то не зможемо погасити цей борг, будемо змушені просити кошти на першочергові потреби, в тому числі на придбання техніки для малого комунального підприємства,— бідкається сільський голова. — Але найгірше те, що не зможемо завершити наміченої добудови школи. Надалі продавати земельні ділянки нам не вигідно. Яким чином ми повинні забезпечувати розвиток території? Питання, на жаль, риторичне. А говоримо вже багато років про пріоритетний розвиток села... Любомир ПАХОЛОК. Луцький район.
