12 років вони молилися за це щастя. І Бог їх винагородив трійнею!
«Як народиться дівчинка, то буде Єва», – так вирішила свого часу Тетяна Корольчук, ще не знаючи, що доведеться вибирати імена і для двох синочків...
Катерина ЗУБЧУК
У Луцькому клінічному пологовому будинку народилася перша в цьому році на Волині трійня. А в понеділок, коли породілля вже була в палаті разом із немовлятами, подружжя Корольчуків погодилося на розмову і першу «фотосесію» з їхніми милими і такими довгоочікуваними діточками для газети «Волинь–нова».
Сім'я живе у Маневичах. Тетяна, яка родом із Серхова Маневицького району, працювала тут в одному з барів. Місцевий хлопець Ігор, бувало, заходив з друзями сюди відпочити. Так і знайшли одне одного. А 16 травня 2004 року одружились. Тож ми зустрілися в день 12–ї річниці їхнього подружнього життя, до якої Тетяна та Ігор мали безцінний подарунок – донечку і двох синочків. Природно, що, одружившись, Корольчуки, як і кожна молода сім'я, не мислили свого життя без діток. Це була їхня найперша мрія. Тільки у когось вона швидко збувається, а їм довелося довго йти до неї.
Кожного разу лікарі говорили обнадійливе «Все буде добре». І подружжя чекало. Хоч, особливо у перші роки, важко було змиритися з думкою, що їм випали такі розчарування і переживання, що так нелегко дається повноцінна сім'я. Тим більше, в усіх друзів, знайомих підростали синочки і донечки. Так хотілося теж почути заповітні слова «мама», «тато».
— Через рік після весілля, – розповідає жінка, – була позаматкова вагітність. Років п'ять тому – знову така ж проблема. Але ми не здавались. Лікувалися практично з першого року нашого сімейного життя. І ось аж не віриться, що все закінчилося такою радістю.
Зверталася пара до спеціалістів зі Львова, Івано-Франківська, Волинської обласної клінічної лікарні, обласного центру планування сім'ї. Кожного разу лікарі говорили обнадійливе «Все буде добре». І подружжя чекало. Хоч, особливо у перші роки, важко було змиритися з думкою, що їм випали такі розчарування і переживання, що так нелегко дається повноцінна сім'я. Тим більше, в усіх друзів, знайомих підростали синочки і донечки. Так хотілося теж почути заповітні слова «мама», «тато».
— Кому вдячні за те, що мрія ваша збулася? – запитую у 36–річної Тетяни.
— Богові, – не задумуючись, одразу відповідає вона, а вже потім додає: – І лікарям, звичайно. Батьки наші додавали оптимізму. А найголовніше – те, що ми з чоловіком не втрачали надії.
Це справді найважливіше, бо скільки пар «розбігається» в таких випадках, коли минають роки, а діток нема й нема. Подружжя Корольчуків не здавалось. Із цього приводу Ігор сказав:
— Дружина у мене – боєць…
А той «боєць» у свою чергу тепло відгукується про чоловіка. Зокрема, коли мова заходить про те, що лікування не просте:
— Те, що воно не просте, ще можна витримати. Але ж лікування ще й дороге. І треба було подумати, де гроші взяти. А Ігор у нас – єдиний годувальник.
Уперше подружжя дізналося, що буде трійня, торік 16 жовтня, коли в Луцьку Тетяна пройшла ультразвукову діагностику. Мовчки сприйняли цю новину в кабінеті, а в коридорі вже дали волю емоціям. Хоч їм і не вірилось, як зараз пригадують, що це справді так, що враз стануть багатодітними. Власне, не вірилось, аж поки не з'явилися на світ їхні діточки.
— Коли ви вперше побачили своїх крихіток?
— Мені зразу їх показали, – каже Тетяна, – як тільки прокесарили. А вже краще роздивилась і заспокоїлась, що з дітьми все добре, того ж дня, 11 травня, коли чоловік пішов у палату інтенсивної терапії і сфотографував їх.
Із вдячністю говорить жінка про акушера–гінеколога обласного управління охорони здоров'я Романа Савку, який допоміг з'явитись на світ їхнім доньці і синам. За дванадцять років вони з Романом Володимировичем не раз зустрічалися. Цьому лікарю Корольчуки довіряли, тож і приїхали до нього на консультацію, як тільки дізнались про вагітність.
Присутня при нашій зустрічі заступник головного лікаря з неонатології Луцького клінічного пологового будинку Олена Курак розповідає, що дітки народилися з хорошою вагою як для трійні: дівчинка – 1 730 грамів, а хлопчики – 2 200 і 2 240. Вони здорові, тому перебувають разом із мамою в одній палаті. Але поки що це інкубаційні немовлята. Їм потрібно адаптуватись до зовнішнього середовища, набрати вагу, необхідну для виписки додому. Тож із пологового будинку мама з малюками на якийсь час буде переведена ще в обласну дитячу лікарню.
Дітки народилися з хорошою вагою як для трійні: дівчинка – 1 730 грамів, а хлопчики – 2 200 і 2 240.
Трійня вже має імена. Донечку назвали Євою. Це вибір дружини, яка з приводу цього каже:
— Колись я вирішила, що як, дай Бог, народиться дівчинка, то буде Єва. Донька першою з'явилась на світ, й ім'я їй було вже готове. А синочок – Лука, бо це ім’я мені теж дуже подобається. Їхнього братика В'ячеславом назвав чоловік.
Що не просто буде з трьома дітьми – це подружжя вже відчуло, але не впало духом. Тетяна й Ігор уявляють, що скоро привезуть своїх малюків додому. Слава Богу, з житлом нема проблем. Батьки свого часу допомогли молодятам купити хату, а вони біля неї встигли побудувати й свою – невеличку, але новеньку. І знову з вдячністю жінка говорить про свого старанного чоловіка:
– Ігор – мій найперший помічник. Він усе підготував для того, щоб доні й синочкам вдома було зручно й затишно, – ліжечко вже їх чекає. Знаю, що й бабусі підключаться, допоможуть ростити діток. А головне, щоб ми з чоловіком одне одного розуміли, підтримували, щоб малюки росли в любові.
На фото: Ігор і Тетяна Корольчуки враз стали багатодітними.
Фото Катерини ЗУБЧУК.
