Ківерцівська районна рада зініціювала створення регіонального ландшафтного парку «Цуманський»...
Вже не один рік, зокрема і на сторінках нашої газети, мова йде про те, що Ківерцівська районна рада зініціювала створення регіонального ландшафтного парку «Цуманський». Рада і виступила замовником проекту, який виконали спеціалісти наукового центру заповідної справи Мінекоресурсів України. Нині він поданий на розгляд в обласну раду. А ось те, чи буде цей проект затверджений, тобто чи буде прийняте рішення на користь регіонального ландшафтного парку, поки що, як кажуть, питання відкрите, оскільки нема згоди на його створення керівництва об’єднання «Волиньліс» — головного користувача землі. Відповідь з приводу того «бути, чи не бути» має дати спеціальна комісія. Коли знайомишся з проектом — грунтовною дослідницькою роботою науковців і екологів, то складається враження, що задумана добра справа. Адже основні завдання регіонального ландшафтного парку — збереження унікальних дубових та грабово-дубових лісів, цінного природного комплексу, в тому числі рідкісних видів рослин і тварин західного Полісся, які занесені до Червоної книги України. Крім того — створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах поліського краю, сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. То в чому ж «камінь спотикання»? 1. УНІКАЛЬНІ КУТОЧКИ ЦУМАНСЬКИХ ЛІСІВ Знайомство з ними я почала не в службових кабінетах, а скориставшись давньою істиною: «Краще раз побачити, ніж десять почути». А допомагали мені в цьому головний спеціаліст відділу контролю біоресурсів і заповідних територій державного управління екоресурсів у Волинській області Михайло Химин та інженер лісокористування Цуманського державного лісгоспу Анатолій Дорошук. Власне, вони у свій час працювали з київськими науковцями на територіях, які мають увійти в регіональний ландшафтний парк. В якійсь мірі їх знання і особливе ставлення до природних надбань відображені у дослідженнях. А вже завдяки тому, що цей візит в Цуманські ліси припав на чудову травневу пору, то мала можливість побачити унікальні куточки у найніжнішій весняній красі, буквально у розквіті. Вже зеленіють граб, ясен, береза, навіть ранній дуб вкривається листям. Вже піднявся зеленою стіною підлісок. А який чудовий килим з трав і квітів, серед яких чимало «червонокнижних»! Згідно з проектом територія регіонального ландшафтного парку «Цуманський» — 19,2 тисячі гектарів. Насамперед відібрано особливо цінні ліси, визначені не екологами і навіть не лісівниками, а установою, яка займалась лісовпорядкуванням ще в 60-х—70-х роках. 2090 гектарів — на базі Партизанського, Цуманського, Берестянського лісництв. Ми побували, зокрема, у Лопатенській діброві. Це ландшафтний заказник місцевого значення. Саме тут — найбільше скупчення стиглих дубових, дубово-соснових, дубово-грабових деревостанів віком від 100 до 200 літ. І саме тут науковці найперш знайшли «червонокнижні» рослини — любку дволисту і зеленоквіткову, ведмежу цибульку. Ці ліси багаті і на мисливську фауну — кабана, оленя. В заказнику, віднесеному до заповідного фонду, вже обмежено господарську діяльність. По-перше, вся територія виключена з розрахунку головного користування. Тут лісівники проводять тільки очищення масивів від захаращення, вибіркову санітарну рубку. — Але знову ж таки, — говорить інженер лісокористування Анатолій Дорошук, — з письмового дозволу управління екоресурсів. Ось поруч з розкішним дубом — дерево, яке всихає. Його треба зняти. І воно, на жаль, не поодиноке. Чи то змінився гідрологічний режим, чи ще якісь причини є — так чи інакше, а деякі дуби «вмирають». Поки ще деревина міцна, то її можна застосувати із користю. Згодом це вже будуть дрова. А топити в грубках дубом — розкіш. Інша справа — самовільні рубки. Це проблема. І не тільки лісівників, а насамперед соціальна. Дехто, щоб заробити, йде до лісу, як до своєї комори. З таким браконьєрством ми боремося, хоч не завжди легко довести причетність людини до лісопорушення. Незначний відсоток виявленого браконьєрства доходить до суду. Сосново-дубовий ліс є і вздовж річки Кормин. Але заказник загальнодержавного значення з однойменною назвою має іншу цінність. Ця місцевість багата на лучну, болотну та водну рослинність. Заказник створювався для охорони басейну річки Кормин з прилеглими до неї територіями. Тут — привілля для чорних лелек, журавлів, підорликів, інших дрібніших птахів. Тут водяться бобер, видра. І олені, лосі, кабани знаходять пристанище. І коли ми своєю присутністю порушили тишу, то мали можливість спостерігати за качками, що знялись з водного плеса. До заказника Кормин прилягає ще один — Чортове болото. На жаль, весняної пори під’їхати до нього автомобілем не можна. Два заказники — фактично одна територія — 1200 гектарів — тільки з різним призначенням. Територія Цуманського держлісгоспу лежить на водорозділі річок Горинь і Стир. Тому-то тут зустрічаються різні ландшафти. І Горинські крутосхили — ботанічна пам’ятка природи, яка займає всього лиш 30 гектарів, — є ілюстрацією такого поєднання Полісся і Лісостепу. Ця пам’ятка природи була створена в 1975 році рішенням облвиконкому. А в 1978 році рішенням Ради Міністрів України їй надано статус ботанічної пам’ятки природи загальнодержавного значення. Унікальність цього куточка в тому, що буквально поряд можна побачити рослинність суто поліську і представників Лісостепу. Тут особливий мікроклімат, і вздовж річки Горинь дуже рано зацвітають медунки, первоцвіт, ряст. Про присутність бобрів говорять заточені дерева-олівці, які зустрічаються на крутосхилах. Кажуть, що в 70-х роках в цій місцевості побував хтось з партійних босів, і вона настільки вразила, що хтось запропонував створити заказник. А лісівники підтримали цю ідею. Сьогодні вже ніхто не сперечається за «пальму першості» — хто ж був ініціатором? Головне, що цей куточок збережений. Трохи більше кілометра пройшли ми вздовж Горині там, де вона омиває волинські береги (а загалом — на відстані до двох кілометрів Горинь межує з нашою областю). Так добирались до особливого дуба. А особливість його в тому, що він, як жартують лісівники, не дає зменшити територію Волині: оскільки річка стрімка, то течія розмиває берег і потрохи забирає собі волинські сотки. Унікальність його і в тому, що він буквально висить над річкою — частина коріння оголена, а інша, як кігті, вчепилась за грунт. Видно, що вже хтось намагався це коріння перепиляти, мабуть, сподіваючись, що під своєю вагою дуб впаде. А він стоїть, як і 100 років тому... Здається, ніде я не бачила таких розкішних фіалок, як тут, на Горинських крутосхилах. І такого килиму медунки, що якраз квітує, конвалій. Про багатство рослинного світу довелось почути не тільки від спеціалістів, а й від рядової, як ми кажемо, шанувальниці довкілля. Ніна Іванівна, як назвалась жінка з Рівного, приїхала сюди за лікарськими травами. Вона збирала гливчик. «Так називаються ці квіти в народі», а як по-науковому, то й не знаю, — говорила. На Горинських крутосхилах вона вперше, але, судячи з вражень, не востаннє. Адже тут зростає аж 20 видів фіалок. Катерина ЗУБЧУК. Закінчення буде.
