– Олексію, а що було насправді в Пловдиві, де ти програв стартовий бій на першому ліцензійному турнірі?
Про перемогу українського боксера суперваговика з Луцька Олексія Мазикіна на ліцензійному турнірі в Баку за путівку на ХVІІІ Олімпійські ігри ми уже повідомляли. Зі столиці Азербайджану спортсмен поїхав до батьків у Харків, а повернення в Луцьк збіглося зі стартом обласної першості серед юних боксерів. Вони першими і привітали Олексія з успіхом. А далі Мазикін потрапив в оточення журналістів. – Це був останній ліцензійний турнір, де розігрувалися путівки в Афіни в шести вагових категоріях, — повідомив Олексій. — По дві перепустки здобували боксери у п’яти з них, а в моїй залишилась лише одна ліцензія. На неї претендувало 19 спортсменів. До речі, присутність Президента Азербайджану Алієва на півфінальних і фінальних боях додавала значимості змаганням. Першим моїм суперником був югослав. Зі стартових секунд він продемонстрував свій атакуючий стиль, нав’язавши мені відкритий бій. Але довго суперник не витримав, і в третьому раунді мені присудили перемогу за явної переваги. Наступний поєдинок я провів з досвідченим турецьким боксером, якого я знав раніше. Він ще виступав на відбірковому турнірі до минулої Олімпіади. Я тоді виграв, але цього разу відчувалося нагнітання моральних чинників. Пов’язане це було з тим, що Туреччина в суддівстві була представлена головним арбітром турніру. Необхідно було виграти переконливо. Якщо у перших двох раундах суперник ще пробував щось протиставити, то в третьому та четвертому я володів ініціативою, і суддя підняв мою руку на честь успіху. Наступним суперником мав бути латиш, але через травму він не вийшов на ринг. Відпочинок перед фіналом пішов мені на користь, і у вирішальному поєдинку з польським спортсменом Маріушем Вакхом, з яким я колись проводив бої на відкритому чемпіонаті Польщі, мені було легко. У третьому раунді судді зупинили бій, бо різниця в перевазі досягла 20 очок. Перемога! Я обняв свого тренера Юрія Савчука — ми здобули ліцензію на Олімпіаду-2004. – Олексію, а що було насправді в Пловдиві, де ти програв стартовий бій на першому ліцензійному турнірі? – Бій, на мою думку, я не програв. Не хочу виправдовуватися, але є запис цього поєдинку. Там видно, що я його виграв, але зробив це по очках, що дало змогу суддям прийняти необ’єктивне рішення. Навіть тренери з інших країн підходили до мене, співчували, але... Я з цього випадку зробив висновок: вигравати потрібно, як кажуть, чисто. – Чи мав ти нагоду спілкуватися ще з одним представником волинського спортивного товариства “Динамо” і членом нашого клубу “Західна Зірка” Андрієм Федчуком, який раніше здобув олімпійську ліцензію? – Ми мали телефонну розмову, під час якої він мене привітав з успіхом. Тепер у збірній України хороший кулак ветеранів: Федчук, Машкін, Поляков і я, а також троє молодих — Пащук, Кравець і Третяк. Усі ми — одна команда. І хоча бокс є індивідуальним видом спорту, однак підтримка колег потрібна, особливо на такому форумі, як Олімпіада. Я думаю, що з Греції ми привеземо не одну медаль. – Як будеш проводити час перед Олімпійськими іграми? – Тиждень тренуватимуся в Луцьку, далі — збір в Алушті, турнір команд Росії, Казахстану, Узбекистану і України в Санкт-Петербурзі. Там виступатимуть усі перші номери. У своїй ваговій категорії я майже всіх знаю, але давно з ними не зустрічався. Потім два тренувальні збори в Карпатах, Кончі-Заспі і переліт в Афіни. Залишилося три місяці — часу на відпочинок немає. Юні спортсмени запросили Олексія Мазикіна в ринг. Подарували квіти. Гімн України звучав на честь відкриття першості області з боксу. Ось так би і в Афінах на честь перемоги Олексія Мазикіна прозвучав Гімн.
