На 75-му році життя не стало Мохаммеда Алі – одного з найвеличніших боксерів нашого часу (на фото)...
На 75-му році життя не стало Мохаммеда Алі – одного з найвеличніших боксерів нашого часу (на фото)
Петро ПАС
«Коли я дивився на себе в дзеркало, гордився з того, що бачу, але було багато чорношкірих людей, які не хотіли ними бути. Маленькі чорні хлопчаки не мали прикладів для наслідування. У нас не було жодного героя, хто виглядав би, як ми… Навіть Ісус завжди був білим на картинках. Потім я побачив, що всі ангели на малюнках також білі. Тому одного дня запитав маму: «Що буде, коли ми помремо? Ми потрапимо в рай?» – напише колись у своїх спогадах дорослий Мохаммед Алі, який зумів підкорити світ боксу і зробити так, щоб його, чорношкірого, вважали своїм кумиром сотні мільйонів, а знали майже всі жителі планети. Американець Мохаммед Алі (справжнє ім’я до прийняття ісламу – Кассіус Марцелліус Клей, зріст – 191 см, розмах рук – 199 см) у 1960–му став чемпіоном Олімпійських ігор у напівважкій вазі. Після цього перейшов у професіонали, де за майже два десятки літ отримав усі можливі й неможливі титули (провів 61 бій, в яких переміг 56 разів, 37 із них – нокаутом, зазнав 5 поразок). Він увійшов в історію боксу тим, що винайшов свій стиль, швидко рухаючись по рингу на пальцях і майстерно ухиляючись від атак противника, що створювало ефект танцю. В атаці міг несподівано викидати удари під будь–яким кутом і бити намагався лише по голові, дуже рідко використовуючи удари по корпусу. «Літати, як метелик, жалити, як бджола, твої руки не можуть вдарити те, чого не можуть бачити твої очі», – це вислів Мохаммеда Алі, як і багато інших, які стали вже класикою світової мудрості, хоч боксеру після завершення кар’єри у 1984–му було поставлено страшний діагноз «хвороба Паркінсона». Пропонуємо деякі з них: «Найважчий поєдинок – це коли за щастя доводиться боротися з лінню». x x x «Тобі заважають не гори попереду, які треба підкорити, тобі заважає камінчик у твоїх черевиках». x x x «Неможливе – це всього лиш гучне слово, за яким ховаються маленькі люди. Їм легше жити у звичному житті, ніж знайти в собі сили щось змінити. Неможливе – це не факт. Це тільки думка. Неможливе – це не вирок. Це виклик. Неможливе – це шанс проявити себе. Неможливе – це не назавжди. Неможливе можливе».
