У ГОСТИННИХ САДИБАХ СЕЛА ЖИДИЧИН

Господині села Жидичин Ківерцівського району готові прийняти любителів зеленого туризму. В цьому переконались учасники виїзного засідання прес-клубу реформ
Зелений туризм — стихія тих, хто любить відпочивати в сільській місцевості: прокидатися під кукурікання півня, відчути привілля на лоні природи, а ввечері, коли з пасовиська вернеться череда, посмакувати ще теплим молоком... Але не тільки цією ідилією бере, як кажуть, Жидичин. Це — старовинне село, перша літописна згадка про яке датується 1227 роком. А в 1563 році йому було надане Магдебурзьке право. Жидичин є свідком з’їзду монархів Європи — оскільки в Луцьку не було можливості всіх розмістити, то дехто жив в розкішній резиденції духовенства, приміщення якої, правда, вже аварійне, ще й досі стоїть. Про причетність села до високої культури свідчить старовинний храм, де зберігаються рідкісні ікони. А ще по сусідству — в Кульчині — живе гончар Володимир Ковальчук. Він перейняв ремесло від батька. А взагалі гончарство тут розвивалось здавна. Жив у свій час пан Кульчицький і, як мовиться в переказах, що передаються від покоління до покоління, виписав чотирьох гончарів з Греції, які й дивували всіх своїми витворами.
І не випадково Жидичин, де головує Олег Данкевич, став базою для реалізації проекту “Зменшення жіночого безробіття у селах Ківерцівського району”. Якраз один із шляхів зменшення цього безробіття — розвиток зеленого туризму. Проект фінансується за підтримки делегації Європейської комісії в Україні. Його запропонувала і виграла грант Ніна Пахом’юк, яка очолює обласне громадське об’єднання “Волинські перспективи”.
Започатковувався проект влітку минулого року за підтримки Ківерцівської районної держадміністрації, зокрема заступника голови Олега Куца. Серед жителів п’яти сіл, що були відібрані для експерименту (а це Жидичин, Озеро, Холоневичі, Берестяни і Хорлупи, де багато безробітних жінок), провели анкетування.
— Це було взимку, — розповідає Ніна Пахом’юк.— З координатором проекту Оленою Кобриною ми їздили засніженими селами, зустрічались з людьми на зборах селян. І бачили іронічне ставлення до нашої затії.
А для того, щоб переконати людей в реальності задуманого, під час одного з етапів проекту відібрані його учасники поїхали в невеличке селище Гриців Хмельницької області, де сільський зелений туризм працює вже пару років. Волинські жінки побачили звичайні садиби, звичайних людей, які навчились заробляти на туризмі у власному домі. І ніби окрилились: коли прощались, обмінювались побажаннями, то Анна Ліщук з Жидичина сказала: “В нас буде не гірше”.
У кожному селі є своя “ізюминка” — треба навчитись її розкривати. Для цього проводяться тренінги. І в Грицеві, і в Люблінському воєводстві Республіки Польща, де побували недавно жінки з Ківерцівського району, можна було багато почерпнути. Це були уроки і реклами, і маркетингу. Крім того, описи агроосель Ківерцівського району (а їх уже двадцять), будуть розміщені в Інтернеті.
З 1 липня на базі громадського об’єднання “Волинські перспективи” має бути інформаційний центр “Підтримка та розвиток сільського зеленого туризму Волинської області”. В об’єднання вже телефонують люди з багатьох районів області. І оскільки завдяки фінансуванню проекту в оренді є автомобіль і створена мобільна консультативна служба, то з якого б куточка Волині не звертались, працівники цієї служби виїжджають і надають консультації тим, хто бажає розпочати діяльність у зеленому туризмі. Все це безкоштовно.
— В нас часто бувають поляки, — говорить заступник голови Ківерцівської райдержадміністрації Олег Куц.— Вони дивуються: мовляв, як так — ви маєте такі привабливі місця, пам’ятки історії, природи, а у вас нема готелів, нема де людей прийняти. За рахунок місцевого бюджету зробити інфраструктуру туризму ми не можемо. Я розумію, що хтось з тих, хто взявся за зелений туризм, “зійде з дистанції” — хтось не витримає конкуренції, хтось втомиться. А займатися зеленим туризмом буде той, хто любить спілкування з людьми, кому сподобається, що поруч з ним живуть чужі люди.
Якби все це довелось почути за “круглим столом” в якійсь установі, то, мабуть, виник би сумнів, чи справді за такий короткий строк (проект реалізується п’ять місяців) можна мати результати у створенні бази для розвитку зеленого туризму. Але оскільки теоретична частина виїзного засідання прес-клубу проходила в садибі Наталії Єрофеєвої, де готовність до прийому туристів була продемонстрована наочно, то місця для сумнівів не залишалось. Всі, хто оглянув садибу, названу “Незабудка”, справді не забудуть її. Умови для відпочинку тут чудові, починаючи від елементарного побуту і закінчуючи естетичним оформленням. Хтось не втримався і вигукнув: “Не гірш, як у Польщі”.
У журналістів були запитання до власників гостинних садиб (їх офіційно називають “агросадиби”, але це слово здалось надто казенним, і представники засобів масової інформації вмить його замінили). Цікавило, скільки людей зможуть вони приймати, скільки коштуватиме такий відпочинок? Починатимуть у Жидичині з надання послуг двом-чотирьом туристам, залежно від можливостей. І плата намічається невисока.
— А як зробити, щоб любителі зеленого туризму “потягнулися” в село?
На це запитання журналістів автор проекту Ніна Пахом’юк відповіла також запитанням:
— А ви для чого приїхали?
Засідання прес-клубу, одне слово, має теж послужити доброю рекламою. А ще чудова реклама — участь у виставці в Пирогово під Києвом. Ми були в Жидичині якраз напередодні поїздки на цю виставку, де було представлено новоспечені агрооселі Ківерцівського району. І начальник відділу з питань туризму обласної держадміністрації Тамара Лонткевич підкреслювала, що це якраз можливість зустрітись з потенційними туристами.
— На жаль, така виставка проходить раз на рік, — говорила Тамара Олександрівна. — І треба постаратися переконати цих потенційних туристів в тому, що в Ківерцівському районі є чудові куточки для любителів відпочинку в сільській місцевості.
До речі, лише з кінця минулого року, коли були внесені зміни до Закону України про туризм, господарі, які хочуть надавати послуги в зеленому туризмі, вперше набули статусу учасників відносин туристичної галузі. Зараз в Кабінеті Міністрів розглядається проект постанови, де буде визначено, як же надаються туристичні послуги власниками садиб. В ньому, зокрема, записано, що господарі сільських садиб, які приймають до десяти туристів, не зобов’язані реєструватись як суб’єкти підприємницької діяльності.
Журналісти поцікавились у господинь, якими фірмовими стравами частуватимуть вони своїх гостей.
— А ви зараз побачите самі, — почули у відповідь.
В садибі Лідії Сірук, де побували учасники виїзного засідання прес-клубу, були на подвір’ї накриті спільними зусиллями господинь столи. Отож, ми побачили і скуштували вареничків з домашньою сметаною, налисників з солодким сиром та ще й родзинками, картоплю із шкварками... Оскільки приїхали і жінки із Холоневич, то були на столі бульбаники холоневицькі. Всім посмакував куліш, над яким чаклував Олексій Чарук з села Липляни. Він теж має агросадибу “Козацькі розваги”.
А ще фольклорний ансамбль з Холоневич порадував піснями. І особливо розвеселив холоневицькими бриксами. Самодіяльні артисти відтворили давню традицію, яка збереглась з часів Петра І, — раз в рік жінки міняються з чоловіками ролями і вже командують ними, як їм заманеться.
... Відбувалось все це в день, коли народився молодий місяць, коли всяке починання успішне. Тож є надія, що експеримент з розвитку зеленого туризму в Ківерцівському районі буде успішно набувати життєвої міці.
Катерина ЗУБЧУК.
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.