У випусках новин усіх без винятку каналів минулої неділі домінувала подія, яка відбулася у самому центрі столиці, – хода за права ЛГБТ-спільноти. Іншими словами, акція на підтримку сексменшин. Серед кількох сотень учасників заходу з українською символікою та райдужними прапорами в руках – політики й дипломати, депутати Європарламенту...
У випусках новин усіх без винятку каналів минулої неділі домінувала подія, яка відбулася у самому центрі столиці, – хода за права ЛГБТ-спільноти. Іншими словами, акція на підтримку сексменшин. Серед кількох сотень учасників заходу з українською символікою та райдужними прапорами в руках – політики й дипломати, депутати Європарламенту...
Алла ЛІСОВА, редактор відділу економіки газети «Волинь-нова»
Ряди тих, хто зібрався продемонструвати свою прихильність до «не таких, як усі», охороняв 6-тисячний загін поліції, адже проти них виступала група людей на чолі з одіозним колишнім керівником департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції України Іллею Кивою. Уже після закінчення заходу чулися оптимістичні вислови з приводу того, що все минуло без ексцесів. Звучали й гучні заяви про те, що цей марш – ще одна ознака перетворень в Україні та становлення громадянського суспільства, де люди вчаться чути й поважати один одного. Деякі політики позитивно оцінили подію: мовляв, громадяни різних віросповідань, віку, статі та сексуальної орієнтації відстояли права всього українського суспільства… Вважаю, що нетерпимість до іншого в будь-яких проявах – погана риса, яку треба викорінювати. Та, якщо чесно, ніхто в нас не кидає каменем у тих, «інакших». Тож приділяти стільки уваги цій темі, на мою думку, явне перебільшення. Цієї ж неділі мені, як і багатьом іншим, більше хотілося почути достовірну інформацію про події на східному фронті, бо канали називали різні цифри загиблих і поранених. Тому якось не сприймалася демонстрація на екрані цього «різнокольорового» дійства. Та й, окрім війни, чи це зараз найбільше хвилює українців? Якось мляво говориться на всіх рівнях про те, як виживатимуть наші громадяни після чергового драконівського підвищення комунальних тарифів, як справлятимуться з обслуговуванням своїх багатоповерхівок після ліквідації ЖЕКів. Водночас загострилося багато питань, пов’язаних із нашим ходом до Європи. На Волині, наприклад, уже не один місяць проблематично відкрити візу тим, хто хоче підзаробити в Євросоюзі або планує поїхати туди з іншою метою. А розгляд безвізового режиму для українців, як відомо, відклали до осені. Не поспішають до нас і закордонні інвестори, щоб допомогти вийти з економічного колапсу. І пільгові кредити в такій ситуації були б до речі, й експортні квоти для заробляння валюти… Зрештою, хотілося, аби Європа так само вимагала дотримання прав людини в частині гарантування безплатного навчання, медичного обслуговування та права на повноцінний відпочинок, про що, на жаль, наші співвітчизники вже й не мріють. Коли ж повернутися до «Маршу рівності», то напрошується думка: ми не повинні забувати, якого роду-племені діти. Та й варто, мабуть, прислухатися до голосу Церкви, адже християнство завжди було основою нашої духовності і культури. А вона, очевидно, щоб не провокувати напруги у суспільстві, свою позицію висловила досить дипломатично: закликає толерантно, неупереджено ставитися до сексменшин і разом із тим обережно зазначає, що, з релігійної точки зору, це є наслідок помилкового вибору людини та проявом укоріненого в ній гріха. Тому аж ніяк гомосексуальний спосіб життя і поведінка не трактуються як природні, нормальні та корисні для суспільства й особистості. Вибір, як завжди, — за кожним із нас.
